Читать «Небесний гість» онлайн - страница 134

У Йоганна від цих слів мовби щось обірвалося в грудях. Невже Мічель?.. Йоганн не встиг до кінця додумати, як Мічель підтвердив його побоювання.

— Я не хотів лякати вас занадто незвичними нововведеннями, — вів далі Мічель. — Усі оці «сезами» і механічна мітла — дитячі іграшки в порівнянні з останніми винаходами компанії «Вестінгауз». Я привіз вам двох справжніх механічних слуг. Вони виконуватимуть будь-які накази, підкоряючись вашому слову…

Йоганн крякнув. Руки його затремтіли, і піднос брязнув на підлогу.

— Не лякайтесь, Йоганне, — звернувся до нього Мічель. — Без вашої допомоги не обійтися. За механічними слугами потрібен догляд. Вас тільки підвищать у чині — будете мажордомом. А слуги виконуватимуть за вас усю роботу, яка вам не під силу. Хочете подивитись?

Мічель, Гане і Йоганн вийшли з дому. Робітники уже зняли труноподібні ящики, поставили їх на землю і почали відкривати.

Гане з страхом і цікавістю заглянув у ящик і побачив двох залізних істуканів, схожих на рицарів, закутих з ніг до голови в панцири. Окремі частини істуканів були з'єднані спіральними пружинами.

Робітники взяли мумії під потилиці і підняли їхні негнучкі тіла. Мічель підійшов до «слуг» і вдарив чорною тростиною по їх обличчях — пролунав металевий звук. Потім «слуг» поставили біля східців, що вели в дім. Мічель підійшов до них. Оглянувши маленькі вимикачі на потилиці, повернув їх.

Сталося диво. Глухо цокнувши і тріснувши, коліна істуканів зігнулися, і «слуги» почали підніматися по східцях у дім. У цю мить звідкись знову з'явився Джіпсі. Захлинаючись від гавкоту, наскакуючи і відлітаючи, він почав хапати одного «слугу» за ногу. Той враз, сіпнувши ногою, зупинився.

— Заберіть собаку, — несамовито закричав Мічель. Садівник схопив Джіпсі, що скажено гавкав, і поніс

у свою кімнату. Після цього «слуги» не зупиняючись, піднялися по східцях; дійшовши до стіни вестибюля, вони повернулися і зайшли до вітальні.

— Стійте! — крикнув Мічель, який ішов за ними. «Слуги» зупинилися.

— Вперед десять кроків! Праворуч! Нагніться! Візьміть! Назад! Стійте! — командував Мічель.

«Слуги» виконували всі накази. Вони пройшли через кімнату, повернули до столика. Нагнулися, обережно взяли зі столика альбоми, які там лежали, і принесли їх Мічелю.

Гане був здивований. Йоганн приголомшений.

— Бачите, як це просто. Все, що ви накажете їм, вони виконають, причому з одного слова. Досить тільки один раз наказати: «Закуску!» чи «Каву!». Йоганнові лишиться тільки командувати ними та час від часу змащувати механізми.

І, звернувшись до робітника, Мічель сказав: — Дайте маслянку! Дякую. Підійдіть сюди, Йоганне, і дивіться уважніше.

Звернувшись до «слуг», Мічель звелів:

— Нагніться! «Слуги» нагнулися.

— Бачите, Йоганне, маленьку дірочку на тім'ї? Сюди наливайте масло. Механічних слуг теж треба годувати. Беріть маслянку. Та не бійтеся, чого у вас так тремтять руки?

У Йоганна справді тремтіли руки, і він ніяк не міг попасти маслянкою в дірочку.