Читать «220 днів на зорельоті» онлайн - страница 76

— Пісок обдере шкуру. А чи не краще з'їздити за дошками.

— Небезпечно залишати його тут. Може, забредуть його родичі, а ми не знаємо, їдять вони своїх чи ні. Не можна допустити, щоб цей щасливий випадок закінчився невдачею.

— Їдьте самі, — сказав Мельников. — А я залишусь стерегти його.

Камов навіть не відповів. Він глянув на свого товариша і злегка знизав плечима.

— Нічого іншого не залишається, як тільки тягти волоком, — сказав він. — Вживемо всіх заходів, щоб не зіпсувати шкуру.

Камов увійшов у машину і довго говорив з Бєлопольським.

— Костянтин Євгенійович згоден зі мною, — сказав він. — Якщо ми підкладемо під нього сидіння машини, то на тихому ходу все буде добре.

Так і зробили. Чотири сидіння всюдихода були скріплені між собою, і на цей м'який шкіряний поміст з допомогою лебідки витягли тушу. Ця операція тривала понад годину.

— До американського корабля сьогодні не встигнемо, — сказав Мельников.

— Встигнемо завтра.

Зворотний шлях забрав шість годин. Всюдихід ішов з найменшою швидкістю. Часто доводилось зупинятися, скріплювати частини імпровізованого причепа, які розходилися, поправляти на ньому сповзаючу тушу звіра.

Сонце хилилося до заходу, коли змучені мисливці добралися, нарешті, до корабля. Перенести вбиту тварину в холодильник теж було нелегко. Камов рішуче відмовився покликати на допомогу Бейсона, і вони втрьох мучилися, аж поки не стемніло.

— З п'яти днів минуло три, — сказав Камов, коли важка операція була закінчена, — а ми зробили дуже мало.

— Надолужимо як слід в останні два дні, — відповів Бєлопольський. — По суті зроблено не так вже й мало. Привезти на Землю цю ящірку — велика перемога.

— Як ви сказали? Ящірки?

— Так. Стрибаюча ящірка. По-моєму, така назва найбільше пасує цій тварині.

ПІЩАНА БУРЯ

На четвертий день перебування зорельота на Марсі Бєлопольський і Мельников встали за годину до схід сонця. Було помічено, що кожного ранку біля корабля з'являлися маленькі звірята, схожі на земних зайців. Камов наказав будь-що застрілити хоча б одного з них. Озброївшись гвинтівками із снайперськими прицілами, обидва товариші, як тільки показався краєчок сонця, вилізли на крило зорельота. Чекати довелося недовго. Як і напередодні, «зайці» з'явилися з першими променями денного світила. П'ятеро звірят довгими стрибками підскочили до берега озера.

Два постріли пролунали одночасно — і два «зайці» стали здобиччю мисливців.

Задоволені собою, Бєлопольський і Мельников повернулися на корабель; і другий холодильник прийняв на зберігання ще двох представників марсіанської фауни.

Камов квапив із сніданком. Треба було з'їздити до американського зорельота і по дорозі дістати другу болотну рослину замість поламаної ящіркою.

— На це можна витратити не більше п'яти годин, — сказав він.

— Як вийде, — зауважив Бєлопольський. — Досі ні один день не минув без марсіанських сюрпризів.

Він був похмурий і сердився. Четвертий день він мав залишатися на кораблі. Обставини склалися так, що Камову доводилося щодня робити подорожі на всюдиході, а Костянтинові Євгенійовичу дуже хотілося побачити своїми очима природу Марса.