Читать «220 днів на зорельоті» онлайн - страница 75
Георгий Сергеевич Мартынов
Звір був зверху, і вони чули, як його пазури, а можливо, і зуби, скреготіли об метал. З такими труднощами здобута рослина впала на землю, поламана і зім'ята.
— Приготуватися! — сказав Камов.
Мельников відклав набік кіноапарат і взяв у руки гвинтівку.
Всюдихід повільно пішов уперед. Але звір не стрибав з верху. Можливо, він був переляканий ніколи не пережитим почуттям руху. Хвіст звисав, досягаючи кінцем землі. Скрегіт зубів об метал припинився.
— Треба примусити його сплигнути, — сказав Камов.
Він натиснув на кнопку сигналу.
Ревіння сирени розітнуло німу тишу пустелі. Звір, видно, злякався і спробував зіскочити, але його пазури ковзнули по металу, і він важко впав на спину біля самої гусениці. Якусь мить Мельников бачив зовсім близько від себе світле хутро на череві тварини і її шість лап, які безпорадно ворушилися в повітрі. Звір вигнувся всім тілом, перевернувся і довгими, десятиметровими стрибками кинувся геть.
Камов збільшив швидкість — і всюдихід скоро наздогнав звіра. Ревіння сирени не припинялося, примушуючи марсіанську тварину, яка ніколи не чула такого звуку, мчати вперед не обертаючись, Камов відчинив переднє вікно.
— Стріляйте тільки без промаху, — наказав він. — Намагайтеся попасти в голову.
Мельников уважно стежив за кожним рухом тварини. Поривчасті стрибки звіра не давали можливості прицілитися.
— Так нічого не вийде, — сказав він.
— Коли-небудь він же втомиться, — відповів Камов.
— Невідомо, коли це буде. Ми можемо врізатися в друге болото.
— Гаразд! Спробуємо інший спосіб.
Камов вимкнув сирену. Раптова тиша примусила звіра зупинитися і повернути голову. Всюдихід зупинився за три кроки від нього. Промахнутися було неможливо, і Мельников вистрілив.
— Здається, влучив, — сказав Камов. Обидва пильно стежили за звіром.
— Я цілив йому межи очі, — сказав Мельников. Вони почекали кілька хвилин, потім обережно підійшли, тримаючи зброю напоготові.
Та звір був мертвий: куля попала точно межи очі.
— Це доводить, — сказав Камов, — що у марсіанських тварин мозок розташований так само, як у земних.
— Якщо у них взагалі є мозок, — зауважив Мельников.
— Про це ми дізнаємося, коли доставимо його на Землю.
— Вдало все це вийшло.
— А рослина загинула.
— Так, доведеться діставати нову.
Вони говорили уривчасто від хвилювання, що їх охопило. Біля їхніх ніг лежала тварина, яка народилася і виросла на Марсі, результат, мабуть, довгого розвитку життя на цій планеті, розвитку, що пройшов невідомими шляхами. Що є спільного у цього звіра з тваринами Землі? У чому відмінність його організму від організму таких схожих на нього зовні земних звірів, які живуть зовсім в інших умовах? Які таємниці природи відкриває вченим дослідження цієї істоти, убитої земною кулею?
— Чи зможемо ми удвох витягти її на дах всюдихода?
— Спробуємо!
Але й менша сила ваги на Марсі не допомогла справитися з тушею. Звір був дуже важкий для двох чоловік. Лебідка не могла допомогти, бо в них не було нічого придатного для влаштування похилого помосту.
— Доведеться тягти його до зорельота волоком, — сказав Камов.