Читать «220 днів на зорельоті» онлайн - страница 27

— На початку лютого наступного року і навіть більш точно — 11 лютого. Крім того, передавали, що Камов має намір оглянути по дорозі Венеру.

Хепгуд підвів брови.

— Он як! Навіть Венеру?.. Побачимо!

Він узяв циркуль, логарифмічну лінійку, аркуш паперу і, розстеливши його на столі, почав креслити схему сонячної системи. Бейсон, вставши з крісла, стежив за його рукою.

— Ось положення Землі, Марса, Венери на сьогодні,— сказав Хепгуд. — А отут, дивіться, Ральф, буде Земля в день їхнього повернення, тобто 11 лютого. Не торкаючись поки що питання про швидкість їхнього зорельота, можна припустити таку найекономічнішу траєкторію польоту. — Хепгуд провів на аркуші пунктирну лінію. — А звідси виходить…

Він замовк і поринув у обчислення.

Бейсон терпляче ждав результатів. Щоб не заважати Хепгуду, він знову сів у крісло і взяв у руки тільки що зроблене креслення. Позбавлений фантазії, він не міг збагнути всієї грандіозної величі того, що було зображено на цьому невеличкому аркуші паперу. Йому здавалося дуже простим здійснити шлях, намічений тонкою пунктирною лінією, по якому, з кожною секундою віддаляючись од Землі, летить зараз російський зореліт. Він пригадав почуте по радіо прізвище журналіста, який бере участь у польоті, — Мельников — і ледве стримав бажання розірвати креслення.

Все пропало… Всі плани загинули… Гроші і слава, які були, здавалося, твердо забезпечені, безповоротно втрачено…

Він тупо дивився на білий аркуш, не підозріваючи, що тримає в руках майже точну копію рисунка, зробленого Камовим два місяці тому в Москві.

Минуло півтори години.

— Звідси випливає, — сказав Хепгуд, продовжуючи фразу, неначе не було ніякої паузи, — що їхня швидкість повинна бути не менше двадцяти восьми кілометрів на секунду, при умові — не спускатися на поверхню ні Венери, ні Марса. Більше ніяк їхній маршрут здійснити не можна, а іншого я не можу собі уявити. Не думав, що вони зуміють добитися такої швидкості.

— Ви багато чого не думали, Чарльз! — Бейсон не приховував злості. — Камов не вперше пошив вас у дурні.

— Не журіться, Ральф! Ще не все втрачено! Ми ще можемо боротися з ними. Ще є надія!

— Яка? Я її не бачу. Ваш зореліт, швидкість якого менша…

— Двадцять чотири кілометри.

— Не може догнати Камова, — закінчив Бейсон.

— Догнати не може, — спокійно сказав Хепгуд, — але перегнати, я думаю, зможе.

Бейсон розгублено подивився на нього.

— Я вас не розумію! — сказав він.

— А тимчасом це дуже просто, — відповів Хепгуд. — Двигун мого корабля може працювати десять хвилин і при прискоренні сорок метрів в секунду за секунду дає нам швидкість двадцять чотири кілометри, точніше — двадцять три і вісім десятих. Збільшивши прискорення під час зльоту до п'ятдесяти метрів, ми дістанемо кінцеву швидкість двадцять дев'ять з половиною кілометрів. А цього цілком досить, щоб перегнати Камова, тим більше, коли ми не робитимемо гака, щоб оглянути Венеру.