Читать «Остання збірка» онлайн - страница 176

А воно наближалося, широко посміхаючись.

— Мені подобається спокійна протоплазма, сказало чудовисько, накриваючи Парка гігантським ротом, — але мені подобається й активна протоплазма.

Ковтнувши, воно випливло крізь іншу стінку поля, озираючись на всі боки в пошуках мільйонів одиниць протоплазми, як це бувало раніше, у старі добрі часи.

Білчине колесо

— Найкращі землі в Галактиці загинули, — скрушно промимрив сиерієць.

Це був здоровань два метри на зріст з темно-синім кольором обличчя. Великі сльози капали зі зволожуючих отворів на його шиї й залишали плями на дорогій сорочці. Уже п'ятнадцять хвилин він щось невиразно бурмотів про свої зруйновані землі.

— Заспокойтесь, сер, — сказав Річард Грегор, випроставшись на стільці. Він сидів за старим письмовим столом із горіхового дерева. — Компанія «ААА Ейс Міжпланетна служба оздоровлення довкілля» охоче допоможе вам вирішити усі ваші проблеми.

— Чи не могли б ви, сер, пояснити нам характер ваших проблем, — у свою чергу шанобливо поцікавився Арнолд.

Сиерійця й надалі переповнювали емоції. Нарешті він осушив зволожуючі отвори величезним носовиком і з надією поглянув на компаньйонів з «ААА Ейс».

— Руйнація! — вигукнув він. — Ось що на мене чекає. О, мої найкращі землі...

— Ми чудово розуміємо вас, сер, -підбадьорив його Грегор, — але поясніть, чому ви остерігаєтесь руйнування?

— У Бітер-Лаг, на планеті Сиер, у мене є ферма, — нарешті, опанувавши себе, почав розповідати сиерієць. — Я засіяв зерновими й іншими культурами близько восьмисот акрів землі. Цього місяця я очікую на сходи. Але щойно мої поля зазеленіють, кляті пацюки начисто усе зжеруть. Я зруйнований, знищений, розорений.

— Пацюки? — здивувався Арнолд.

— Вони. Так у нас називають цей вид гризунів із сімейства альфікс дрекс. — Зволожуючі отвори знову наповнилися слізьми, і сиерієць швидко їх витер. -Цього року просто якась щуряча пошесть. Мої поля аж кишать ними. Я перепробував усі можливі засоби, але ця мерзота плодиться швидше, ніж здихає. Зібравши врожай, я стану багатим і добре заплачу, якщо ви допоможете мені позбутися цієї погані.

— Гадаю, ми зможемо вам допомогти, — запевнив його Арнолд. — Звісно, спершу треба ознайомитися із ситуацією. Ми хочемо заздалегідь знати, з чим доведеться мати справу.

— Те саме мені казали і в інших фірмах. Але часу немає, — сумно промовив сиерієць. — Я вклав у насіння весь свій капітал. За кілька тижнів з'являться сходи, і всі вони одразу будуть знищені пацюками. Ви повинні покінчити з цією поганню до того, як зазеленіють поля.

На видовженому худому обличчі Грегора не відбивалося особливої радості. Він був дуже консервативним у своїх рішеннях, і йому не подобалося працювати у подібний спосіб.

Через самовпевненість і нахабство Арнолда їхня фірма часто укладала нездійсненні контракти. Грегор опирався цьому, як міг. Але, іншого способу поставити на ноги «Міжпланетну службу оздоровлення довкілля» не було. Досі їм щастило. Фірма навіть почала давати невеликий прибуток. Грегорові не хотілося ризикувати. Тому підозрілий блиск в очах компаньйона його насторожував.