Читать «Остання збірка» онлайн - страница 146

— Один, — сказав він.

Тварина подалася вперед і понюхала палець. Еремік похмуро посміхнувся й виставив другий палець.

— Два, — сказав він. Потім підняв третій: — Три.

— Углекс, — раптом заявила тварина.

— Що це — дифтонг? Слово, яке означає «один»?

— Один, — ще раз сказав Еремік і знову похитав вказівним пальцем.

— Вересеревеф, — поблажливо посміхаючись, відповіла тварина.

Ще одне слово, яке означає «один»?

— Один, — знову сказав Еремік.

— Севеф хевеф улуд крам, арагон, біліган, хомус драм, — проспівала бурундуко-панда.

Потім зупинилася, поглянула на сторінки «Розмовника», що тріпотіли на вітрі, й знову перевела погляд на лінгвіста, який терпляче тамував у собі гостре прагнення задушити тубільця на місці.

Після повернення Морени й Фліна, здивований капітан Кілпепер сів аналізувати їхній звіт. Він переглянув фотографії й старанно, докладно вивчив кожну.

Металева колона була округла, гладенька і явно штучного походження. Від раси, здатної виготовити та встановити таку споруду, можна чекати неприємностей. Великих неприємностей.

Але хто встановив тут цю колону? Певна річ, не веселі дурні тварини, які вештаються довкола корабля.

— То, кажете, вершина колони схована у хмарах? — перепитав Кілпепер.

— Так, сер, — сказав Морена. — Ця клята тичка десь два кілометри заввишки.

— Повертайтесь туди, — наказав капітан. — Візьміть із собою радар і обладнання для інфрачервоної зйомки. Зробіть знімок верхівки цієї колони. Я хочу точно знати, якої вона висоти і що там нагорі. Тільки швидше.

Флін і Морена вийшли з рубки.

Кілпепер ще хвилину розглядав не просохлі до кінця знімки, потім відклав їх убік. Сповнений незрозумілого передчуття, він пройшов у бортову лабораторію. Ця планета була якась безглузда, і це його непокоїло. Із власного досвіду Кілпепер знав: усе на світі підпорядковане певній системі. Якщо вчасно її не зрозуміти, можна потрапити в халепу.

Бактеріолог Морисон був невисокий чоловік з сумним виразом обличчя. Зараз він здавався просто придатком до свого мікроскопа.

— Знайшли що-небудь? — запитав Кілпепер. Морисон підвів голову, примружився й закліпав очима.

— Знайшов абсолютну відсутність дечого, — сказав він. — Тут багато чого не вистачає.

— Тобто?

— Я досліджував зразки квітів, — сказав Морисон, -ґрунту, брав проби води. Поки що нічого певного, але наберіться хоробрості.

— Набрався. У чому річ?

— На цій планеті немає ніяких бактерій.

— Та ну? — сказав капітан, бо нічого іншого не спало йому на думку. Новина не видалася йому надто приголомшливою. Але бактеріолог поводився так, наче щойно заявив, ніби вся планета складається із зеленого сиру.

— Саме так. Вода в струмку чистіша за дистильований спирт. Ґрунт на цій планеті стерильніший, ніж скальпель після кип'ятіння. Єдині мікроорганізми — це ті, які завезли ми. І вони вимирають.

— Яким чином?

— У складі тутешньої атмосфери я виявив три дезинфікуючі складники, і, напевно, є ще з десяток інших, яких я не виявив. Те саме з ґрунтом та водою. Уся планета абсолютно стерильна!