Читать «Я 11–17... Небезпечний маршрут» онлайн - страница 55

Третій день мовчала дементьєвська рація.

Уранці Довгальов зайшов у апаратний зал радіозв'язку. Черговий оператор підвівся і, не знімаючи навушників, дивився на полковника запаленими від безсоння очима. Дивився і мовчав. Довгальов різко повернувся і, нічого не питаючи, вийшов. Вже у кабінеті він вирішив: «Чекатиму до дванадцятої години. Якщо нічого не зміниться, доповім командуванню».

Довгальов не знав, що командуючий ще вчора сам цікавився Дементьєвим, але не починав розмови з Довгальовим. Командуючий догадувався, як важко переживає полковник невдачу кожного свого розвідника.

Рівно о дванадцятій Довгальов підняв телефонну трубку і попросив з'єднати його з командуючим.

— Доповідає полковник Довгальов. Третю добу ми не маємо зв'язку з Н.

— Ну й що ж? — весело спитав командуючий. — Треба гадати, що ваша людина перебуває там не в ідеальних умовах. Їй, мабуть, заважають працювати. Але й те, що вже зроблено, чудово… Я Це до того: чи не збираєтеся ви влаштувати цьому товаришеві прочухана за перерваний зв'язок? Не треба цього робити.

— Я все це розумію, — втомлено сказав Довгальов. — Біда в тому, що ворожі транспорти проходять безкарно.

— Чому безкарно? За допомогою вашого товариша наші льотчики вже пристосувались переймати їх. Та й ночі зараз коротші. Якщо будуть новини, дзвоніть.

Полковник Довгальов був, звичайно, вдячний командуючому за цю розмову, але він не заспокоївся. Полковник дуже добре знав Дементьєва і зараз був майже впевнений, що тільки нещастя могло завадити розвідникові вести далі роботу.

Тяжко було усвідомлювати своє безсилля допомогти Дементьєву. І просто нестерпно було думати про загибель його в останні дні війни.

Минув ще один день. Радіостанція Дементьєва мовчала. А вночі Довгальов одержав радіограму від іншої своєї людини з Н., яка понад два місяці не з'являлася в ефірі. В цій радіограмі Довгальов знайшов звістку про Дементьєва:

«Викрито капітана Рюкерта. Його вважають російським шпигуном. Утік під час арешту. Гадають — поранений. Проводяться ретельні розшуки».

Перша думка в Довгальова — наказати допомогти Дементьєву. Та, мабуть, нічого з цього не вийде. Людина ця працює техніком на телефонному комутаторі міста. Очевидно, йому лише вдалося підслухати розмову гестапівців. Та і як цей технік знайде у великому місті невідомого йому чоловіка?

Довгальов доповів про радіограму командуючому. Той помовчав і сказав:

— Будемо вірити, що Дементьєв сховався надійно. Будемо сподіватись на краще. Поздоровляю вас, полковнику, зі святом Першого травня! Між іншим, англійці повідомляють по радіо, що Берлін капітулював.,

Дементьєв загубив лік дням і ночам. Про те, що настало Перше травня, його повідомив доглядач музею. З нагоди свята старий приніс у підвал пляшку вина, і вони розпили її.

— Хай живе Перше травня! — урочисто промовив Дементьєв, випив і здивовано озирнувся навкруги.