Читать «Кіберіада» онлайн - страница 610
Станіслав Лем
Марксові слова про те, що соціалізм — не ідеал, з яким слід узгоджувати дійсність, перегукуються із яскраво-гротесковою Лемовою картиною «простування до Гармонії Сфер»:
«— Є в них і докладні директиви, є й прадавні традиції, бо ж грати вони завжди грали, але не так, не на тому і не в той спосіб, що слід було, але тепер уже знають, отож від їхньої музики дух забиває, і зір, і слух…»
Фантастичний антураж перетворюється в новелі на інструментарій літературної гротесковості, який дає можливість змоделювати абсурдність, ірреальність певних явищ нашого минулого.
«Цифраньове виховання» містить ще й «Розповідь другого розмороженого», не менш гостру й дошкульну сатиру на сучасне буржуазне суспільство, на дегуманізаційні процеси, що в ньому відбуваються.
«Розповідь другого розмороженого» являє собою твір, який ніби стоїть на межі між фантастикою пародійно-сатиричною та белетризованою есеїстикою — жанром, до якого С. Лем звертається дуже охоче й досить успішно. За доказ цього може служити повість «Голос Неба», вміщена в томі, який ви тримаєте в руках.
Твір, написаний як спогади вченого-математика Хогарта про його участь у науковому проекті «Master’s Voice», розповідає про спробу розшифрування «зоряного листа» — таємничих сигналів, що напливають до Землі з певної точки у Всесвіті у формі нейтринного випромінювання. Найвидатніші науковці — математики, фізики, хіміки, лінгвісти, філософи — об’єднують свої зусилля для розкриття таємниці «листа». Власне, це їх об’єднують, а не вони самі себе — урядовий проект під назвою «Master’s Voice» тримається в цілковитій таємниці, його виконавці працюють ізольовано десь у пустелі, в лабораторіях, збудованих для якихось військових досліджень. Навіть назва проекту — «Голос Неба» — відбиває двозначність їхнього становища, бо не ясно, чийого голосу слід більше слухатися — Космосу чи Вашінгтону, як жартує один із персонажів.
Вчені досягають безперечних успіхів — відкривають ряд нових явищ та законів у різноманітних сферах знань, навіть синтезують за допомогою «зоряного листа» дивовижну субстанцію. Але чи ці успіхи є успіхами в осягненні змісту «листа», чи «лист» просто послужив імпульсом для вивчення земної природи, земних законів?
Та й не лише природи, а передусім людства: показово, що тільки-но синтезована субстанція розкриває можливість створення нової надпотужної зброї, одразу ж саме на цьому зосереджуються основна увага й зусилля, а коли ця надія зникає, послаблюється й урядовий інтерес до «зоряного листа».
Хогарт, від чийого імені ведеться розповідь, приходить до висновку, що космічне послання має за адресат цивілізацію зовсім іншого рівня, аніж земна, яку роздирають внутрішні конфлікти, яка витрачає свої сили у братовбивчих змаганнях.
Отже, «зоряний лист» виявився для людства своєрідним дзеркалом, у якому ми можемо лише бачити власне малопривабливе обличчя, але зазирнути за його грань не в змозі.