Читать «Пригода опівночі. Однієї дощової осені» онлайн - страница 14

Славі Ковачев почервонів і, щоб замаскувати збентеження, почав посилено сякатися.

— Ви зустрічаєтеся з лікарем Петром Тошковим, буваєте у нього в гостях, — промовив Ковачев, витираючи ніс хусточкою, — тому, цілком природно, могли помітити, що він під наглядом. А втім, я маю на це спеціальний дозвіл.

— Та ви не турбуйтеся, — Абакум злегка поплескав його по плечу. — Я людина дисциплінована, не втручаюсь у справи своїх колег і вмію зберігати службову таємницю. Можу запевнити вас, що лікар Петр Тошков нічого не підозрює, живе спокійно і почуває себе як птах божий у новій чудовій квартирі, якою недавно обзавівся. — Захов глянув йому прямо в очі: — Але ви серйозно думаєте, що лікар Тошков замішаний у цій справі?

Побачивши Абакумову руку на своєму плечі, Славі Ковачев зробив кислу міну і обережно відійшов набік.

— Знаєте що, — сказав він, — чи не краще буде, якщо кожен з нас шукатиме істину своїм шляхом?

По обличчю Абакума пробігла тінь, вени на його скронях надулись і стали схожі на шнури.

— Цілком розумію вас, — кинув він. Голос його став різким і холодним. — У вас є, звичайно, серйозні підстави відхилити моє співробітництво. Нічого не вдієш, — у куточках його губ спалахнула і раптом згасла глузлива посмішка. — Робіть на свій розсуд, як вважатимете за краще! Бажаю успіху!

Абакум вийшов з кабінету, щоб обійти складські приміщення. А коли повернувся, в його кишенях уже лежали дві пляшечки з німецькою вакциною.

Четверо санітарів з районної поліклініки виносили труп Венцеслава. За носилками з виразом сомнамбули на зморщеному обличчі ішов чоловік у синьому халаті. Коли вони підійшли до виходу, Славі Ковачев пропустив санітарів, а комірника взяв під руку і повів за собою по коридору. Той ішов смиренно, покірно і був дуже схожий на стару маріонетку з реквізиту мандрівного лялькового театру.

Зустрівши здивований і запитливий погляд Абакума, Славі Ковачев похитав головою, але зробив це так, неначе погрожував йому:

— Я вимагатиму дозволу затримати комірника, — пояснив Ковачев, хоч Абакум не сказав йому жодного слова.

Захов відвернувся, і, зціпивши зуби, промовчав. Потім він покликав лейтенанта Маркова, відійшов далі в коридорі спитав:

— Ви хочете працювати зі мною?

Працювати з Абакумом Заховим для лейтенанта Геннадія Маркова було великою честю. Він виструнчився і хотів було стукнути закаблуками, але Абакум підніс руку і спинив його.

— Я попрошу полковника Ванова дати відповідне розпорядження. А тим часом зробіть, будь ласка, ось що: перегляньте листування між відділом постачання і складом, і насамперед усі листи й розпорядження, підписані лікарем Петром Тошковим, завідуючим відділом постачання. Прочитайте все, що стосується цієї вакцини проти ящура. Треба також довідатися, звідки оті вісім тисяч левів, які знайдено в бумажнику Венцеслава Рашкова. Він родом з міста Санданські, а в Софії у нього немає близьких родичів. І не шукайте чогось таємничого в цій справі, а просто довідайтеся в ощадній касі. Я буду дуже задоволений, коли сьогодні близько десятої години вечора ви подзвоните мені на квартиру і доповісте, що вам пощастило зробити.