Читать «Пригода опівночі. Однієї дощової осені» онлайн - страница 130

Одну машину поставте недалеко від автобусної зупинки. Коли режисер сяде в автобус, машина рушить услід. Весь час підтримуйте зв'язок зі мною. Я по ходу дії даватиму вам вказівки.

Лейтенант вийшов, і Абакум погасив світло. У вітальні стало темно. Ранковий туман був такий густий, що крізь широкі шибки балконних дверей нічого не було видно. Перила, чорні гілки вишні — все це начебто потонуло, зникло в глибинах непроникного білясто-сірого моря.

О десятій годині «Ракіп» викликав «Дауда» і повідомив, що режисер тільки-но вийшов з дому і попрямував до автобусної зупинки. А через кілька хвилин доповів, що режисер сів в автобус; який рушив у напрямку Софійського радіоцентру. «Дауд» наказав «Ракіпові» обігнати автобус і передати нагляд другій машині. Незабаром з цієї другої машини сповістили, що режисер зійшов біля стадіону. «Їдьте не поспішаючи вулицею Гурко і зупиніться на розі бульвара Толбухіна, — наказав «Дауд». — Передайте «Ракіпові», щоб він їхав за вами на певній відстані». Потім «Дауд» спитав, чи не заважає туман спостереженням. Йому відповіли, що видимість дуже погана. «Нехай спостерігач вилізе з машини, перейде бульвар і купить собі газету в кіоску, який стоїть на розі, а машина їде далі вулицею Гурко», — знову розпорядився «Дауд». Через хвилину «Ракіп» доповів, що зв'язався з другою машиною. Потім настало затишшя, і Абакум відчув, що в нього стискається серце. «Якщо вони спустять його з ока, все полетить до дідька», — подумав він і глянув на годинник. Стрілки показували пів на одинадцяту.

Так минуло кілька тяжких хвилин. І коли Захову вже увірвався терпець, у трубці пролунав голос «Ракіпа». Він повідомив, що режисер увійшов у під'їзд «Б» сьомого будинку по лівому боці вулиці, піднявся на другий поверх, пробув хвилини дві в квартирі, яка міститься праворуч сходів, і в цю мить іде далі вулицею Гурко до центра міста, а за ним по п'ятах — два спостерігачі з другої машини. «Встановіть нагляд за другим поверхом, — наказав Абакум, — а ви особисто довідайтеся, хто живе в цій квартирі і відколи».

Абакум закурив і почав нервово ходити по кімнаті. Підійшовши до балконних дверей, побачив: туман почав розсіюватись, але дощ усе ще мрячив.

«Ракіп» подзвонив о чверть на дванадцяту. Операція, яка почалась з таким успіхом, зазнала повного провалу. На розі вулиці Гурко і Раковського режисер несподівано сів у таксі, яке чекало його біля відділення «Балкантуристу». Спостерігачі кинулись за ним у погоню на другій машині, але таксі було вже досить далеко і зупинилось біля ЦУМу на двадцять секунд раніше за них. Режисер зник у натовпі покупців, який лавиною розлився серед прилавків першого поверху. Цілком імовірно, що він вибрався через двері, які виходять на бульвар Георгія Димитрова, або вискочив на площу перед лазнями. Таксі, як з'ясувалось, було викликано з стоянки на вулиці Аксакова. Шоферові звеліли чекати пасажира біля входу в «Балкантурист».