Читать «Бронзовий чорт» онлайн - страница 11

– Зачекайте, друже курінний, ще хвилю, – відказав неспіхом. – Ви ж любите, коли води багато, – куди поспішати? Тераз скупаємо вас, будьте певні.

Справді, куди поспішати? А якщо Семен каже, що добре скупає, так тому й бути. Семен – чоловік справжній, вабкий до роботи, за що не візьметься, все горить під руками.

Семен витягнув з криниці цебер води. Вилив у велику балію, ще раз занурив руку у виварку й схвально гмикнув. Дав знак помічникові, той підхопив виварку з другого боку, вилили до балії обережно, щоб не розхлюпати.

Семен потримав руку у воді ще раз, долив холодної й зауважив:

– А тепер, прошу пана курінного, й купатися смачно буде.

Сорока почав повільно стягати сподні. Думав: надійний хлоп цей Семен – он які гарні слова знайшов: смачно купатиметься… Коли б усі були, як той Семен, горя б не знали. Добрий вуйко: і з автоматом упорається, і з пістолета за тридцять кроків бляшанку пробиває, а кашу зварить – не відірвешся: справжній лісовик.

Знявши сподні, Сорока попробував босою ногою воду, відсмикнув невдоволено.

– Зварити хочеш? – буркнув. – Додай холодної!

– Це ви, друже курінний, ще не звикли, – лагідно зауважив Семен. – Це вам видається, що гаряча. А в якій купатися? Тільки в гарячій, прошу я вас, у теплу хай дівки лізуть, шкіра в них тонка, а нашому братові ніщо не завадить. Мені що, я можу кибель холодної додати, але ви потерпіть трохи, потім самі дякуватимете.

Звичайно, він мав рацію, цей вусатий вуйко, і Сорока не міг не погодитися з ним.

Курінний обережно поставив одну ногу у велику балію, крякнув і заліз обома, вода й справді виявилась не такою вже й гарячою.

Семен вилив на Сороку піввідра теплої води, курінний намилив голову, змив мило й занурився у воду з насолодою відчуваючи, яким невагомим стає тіло.

Хлопці поштиво стояли обабіч, чекаючи, поки начальство остаточно розпариться.

Нарешті курінний сів згинці, Семен провів по червоній спині мочалкою, спочатку ледь-ледь, аби тільки подрочити, набрав повну кінву чистої води, полив обережно й провів мочалкою сильніше – на Сорочиній спині одразу утворилася червона смуга, курінний крякнув, але не відсахнувся, і Семен почав по-справжньому мочалити його.

Сорока крутився, Семен тер, а другий хлопець щедро поливав з кінви.

Потім курінний підвівся, хлопець приніс повний цебер мителю і вилив на Сороку обережно, наче це був не курінний, а сам Бандера.

Та й, зрештою хто для хлопця Бандера? Для нього Сорока вищий не тільки за Бандеру, за самого господа бога, бо пан курінний може милувати й карати сьогодні, зараз, і все залежить від його настрою.

А настрій у Сороки після купання поліпшився.

– Ну, як ми вас висвятили, друже курінний? – запитав Семен, подаючи чистий лляний рушник.

– Файно, – підтвердив курінний цілком щиро. – Ти, Семене, у всьому майстер!

Сорока одягав чисту білизну спроквола, вже відчуваючи смак борщу й першої чарки. Добрий борщ варить господарка, від цього борщу нікуди не пішов би ніколи, та, на жаль, життя, стало неспокійним, – і хто може сказати, де вони будуть завтра?

Це сьогодні файне купання і смачний борщ на богом забутому хуторі, а завтра сюди можуть прийти більшовики й доведеться лізти болотами й гущавинами до наступного безпечного місця, можливо, відсиджуватися у схронах. Одна надія – червоним тепер не до них, німці ще он як б'ються, попереду Польща, а за відомостями, які мав оунівський провід, саме тут вермахт мусив дати вирішальний бій росіянам і нарешті зупинити їх.