Читать «Марафон завдовжки в тиждень» онлайн - страница 103

Він сів до другого від паровоза вагона, можливо, перейшов тамбурами до іншого, проте це вже не мало значення – із Стрия в поїзді їхали двоє контррозвідників, переодягнених у цивільне, вони мусили «довести» агента до Львова. Бобрьонок із Щегловим не ризикнули сісти в цей – поїзд, шпигун міг засікти їх під час ранішньої подорожі, і це аж ніяк не входило в плани офіцерів Смершу.

Нарешті із Львова прийшов військовий ешелон, він затулив Бобрьонкові приміський поїзд, і майор уже не бачив, як рушив той. Через кілька хвилин після відходу приміського поїзда до полустанка під'їхав «віліс», він забрав офіцерів, і Віктор, не дуже-то й зважаючи на розбите шосе, помчав до Львова. Мали випередити поїзд принаймні на півгодини й чекати агента на вокзалі.

Бобрьонок сидів на передньому сидінні й скоса непомітно зиркав на Віктора. Пережите позначилося на хлопцеві, риси обличчя в нього загострилися, не посміхався, як завжди, а міцно вчепився за «бублик» і не відривався від дороги. Майор хотів розважити його, та вирішив, що хлопець навряд чи потребує заспокоєння, – підвів комір шинелі й спробував задрімати, проте холодний вітер і вибої аж ніяк не сприяли цьому: сидів з напівзаплющеними очима, Щеглов почав якусь розмову, але ні Бобрьонок, ні Віктор не підтримали її – вона зав'яла одразу, їхали мовчки до самого міста, й, лише коли вискочили на його вулиці, Щеглов мовив:

– Пообідати б…

Бобрьонок невизначено знизав плечима – він і сам не заперечував проти обіду, однак мусили раніше впевнитися, чи не проґавлять прибуття поїзду.

Віктор поклав край їхнім сумнівам:

– Обід замовлений на вокзалі. Комендант – у курсі, нагодують за кілька хвилин.

Щеглов задоволено гмикнув: завжди приємно, коли тебе поважають…

Комендант провів їх до окремої кімнатки у станційній їдальні. Тут годували лише генералів, і Бобрьонок подумав, що все ж гарно хоч кілька хвилин відчути себе в генеральському становищі. Щоправда, обід їм подали зовсім не генеральський: звичайний суп і тушонку з макаронами, але комендант розпорядився принести, либонь, з генеральського фонду виноградного соку. Контррозвідники дружно приклалися до графина, особливо не докоряючи собі, що зменшили начальницький раціон. То більше, що комендант, такий же майор, як і Бобрьонок, також вихилив цілу кварту.

До приходу стрийського поїзду ще був час, і Бобрьонок вийшов на перон. Разом з комендантом він оглянув пости, виставлені комендатурою, – в разі необхідності солдати мусили допомогти контррозвідникам у затриманні ворожого агента і його помічників.