Читать «Таємниця Крилатого Змія» онлайн - страница 65

Бурлака спустився в гараж й оглянув машину. В’юн ще раз вивчив карту, шукаючи найкоротший шлях до селища Бедежюн. Закінчивши огляд, Бурлака повернувся до свого друга і поклав руку йому на плече.

— В кожному разі, В’юне, — почав він, — я гарантую вам усім добрячий обід в першому ж заїзді та яєчню. Кроля під соусом із справжнім салатом… Годі вже тих остогидлих консервів!

…У цей час у лісі Преміор подивився на годинник і промовив до своїх супутників:

— Зараз північ. Час обкладати барліг, ходімо!

Преміор розмовляв російською мовою. Коли б власник ресторану “В Івана Великого” був цієї ночі в морванському лісі, він би з подивом упізнав серед супутників Преміора своїх учорашніх клієнтів. З ним було десять чоловік, і більшість із короткими автоматами, за прикладом своїх американських колег — гангстерів.

Вони обережно просувалися вперед, оточуючи замок. Невдовзі Преміор уже стояв перед масивними дубовими дверима, окутими бляхою. Він добре пам’ятав усі входи й виходи, бо чатував на Клемана Лотера тієї ночі, коли було викрадено винахідника. За цими дверима похилий коридор вів до просторого підвалу, куди можна заїхати четвернею коней. Праворуч од дверей вели нагору сходи до великої вітальні. Дивне розташування дверей і сходів вигадав сам Жекер, що завжди боявся замаху. Тепер друзі поставили у підвал свого “Мореля”.

Хвилину Преміор прислухався, приклавши вухо до дверей. Він почув приглушену й тиху розмову.

— Почали! — півголосом наказав Вандергольдів служник.

Схопивши автомат, він випустив довгу чергу у двері. Полетіли тріски. Другий бандит теж наставив зброю і короткими чергами, наче автогеном, почав краяти замок.

— Тепер уперед, разом!

Десять чоловік налягли одночасно. Двері розчахнулися, а відірваний замок упав на підлогу. Найманці Преміора, що були в бувальцях, кинулися по східцях нагору, тримаючи зброю напоготові…

…Перший постріл Преміора примусив здригнутися наших друзів.

— Бандити Вандергольда! — розпачливо скрикнув В’юн.

Одним стрибком парижанин підскочив до статуї і зачинив ляду.

— Тепер принаймні вони не знайдуть П’єро.

Бурлака згарячу вилаявся… Він пригадав, що півгодини тому поклав револьвери в машину.

Треба було негайно бігти по зброю. Він схопив В’юна за руку і кинувся до сходів.

У цю напружену хвилину вхідні двері навстіж; розчинилися під міцними ударами і друзі опинилися віч-на-віч із найманцями Преміора;, під дулами автоматів.

— Даремно чинити опір, мої любі, — спокійно промовив Преміор. — Ану, підніміть вгору руки, інакше я вас так начиню кулями, що вас доправлять не в морг, а на перетопку.

Опиратися було безглуздо. Двоє друзів підняли руки вгору.

— Тепер задкуйте в кімнату. Підемо і поговоримо ладком.

Друзі слухняно виконали наказ. Преміор звелів їм сісти, а сам умостився в кріслі і не поспішаючи запалив сигару.

— Ваш замок трохи попсовано, соколики, але, скажу одверто, місце .чудове аж-аж. Хоч із гармат стріляй, все одно ніхто не почує... До речі, ви не пригостите мене вечерею? Я мало не вмираю з голоду!

— На кухні є консервований потрух у білому вині, можете ласувати ним, — з ненавистю відповів Бурлака, що не міг вигадати гіршої страви для свого запеклого ворога.