Читать «Таємниця Крилатого Змія» онлайн - страница 66

— Потрух! Та це ж моя улюблена страва! — Червоне обличчя рудого Преміора аж засяяло. Він наказав підігріти консерви. Решта бандюг похмуро стояли довкола В’юна та Бурлаки.

— Але щось я тут не бачу нашого друга П’єро Ланкрі, — промовив Преміор. — Де б він міг бути? Я просто млію з насолоди зустрітися з ним…

— Ми втратили нашого товариша, — сумно відповів В’юн.

— Еге! Ви брешете точнісінько, як Гране. П’єро живий!

В’юн поспішив скористатися з Преміорової відповіді.

— Коли б воно так! Малий помер у нас на руках, пане Преміоре, ще біля Карнака. Ми взяли з собою його тіло і поховали через два дні у бретонській долині.

— Не повірю я, щоб це хитре щеня могло подохнути. Ану, обшукати будинок!

П’ятеро чоловік із загону Преміора розбіглися по кімнатах, нишпорячи в усіх закутках.

В’юн сидів на стільці, що па нього ставав, відчиняючи потайну схованку. Він ніби ненароком притулився щокою до холодного мармуру і з жахом почув кроки П’єро, який піднімався крученими сходами. Що робити?

Безперечно, хлопець сіпне за ланцюг, ляда відчиниться, і П’єро опиниться перед безжалісними ворогами. У В’юна потемніло в очах, а серце мало не вискочило з грудей.

— Чудова це річ, потрух! — задоволено вигукнув Преміор. Йому принесли тарілку гарячих консервів, і він почав жадібно наминати великі шматки, вмочуючи їх своїми товстими пальцями в густу підливу.

В’юн почув у підземеллі тихий брязкіт: П’єро торкнувся ланцюга.

ЛИСТ ДО ПАМЕЛИ

П’єро тримав у руці давні, пожовтілі од часу документи — рукописні звіти й щоденники, товсті зошити і листи, плани, карти, малюнки й архітектурні ескізи. Перший зошит, що потрапив до П’єро, мав назву “Опис храму тигрів і ягуарів у Чичен-Іца, на північному заході Юкатану, з малюнками культу Крилатого Змія у стародавніх тольтеків, зроблений Теодором Пер’є, членом академії давніх рукописів і літератур, начальником археологічної експедиції, організованої від п. Жекера”.

Той же Теодор Пер’є був автором другого рукопису “Культ вогню та його опис з зазначенням добутків нафти і природного асфальту в різних мексіканських провінціях”. Ці два описи супроводжено ескізами й малюнками. Між ними були давні й вицвілі фотографії, що зображали гігантську кам’яну статую Крилатого Змія і її перевезення до Європи. Разом із рукописами Теодора Пер’є траплялися реферати майора де Шатле, що рясніли словом “нафта”: “Розшуки покладів нафти в старій провінції Темаскуї-Куїтл”, “Протоколи судового допиту індіанів нагуатль про золоті копальні біля гори Керро Котуа і в долині Ікстакама-стілан”, “Описи золотих ідолів, знайдених у храмі Сонця”, “Витрати й прибутки військової експедиції Шатле”.

Листів, що їх написав граф де Шатле, було багато. П’єро перебіг їх очима. Ось звернення до імператора Наполеона III, що починалося так:

“Мушу повідомити вам, ваша величність, що я був одним з активних діячів 10 грудня, котрі допоминалися вашого царювання. Зрозуміло, мене звинувачено у кількох грішках, але…”