Читать «Координати чудес» онлайн - страница 46

Роберт Шеклі

— Звісно, не випадає, — погодився Моделі.  — Бідолашний так розраховував на нас, і ми не повинні обманути його сподівань. Лікарю, виконуйте свій обов’язок!

Протягом усієї розмови Кармоді боровся зі своїм безвладним і нерухомим тілом. Він слухав з усе дужчим жахом, і в ньому міцніла думка, що ворогам і не снилося те лихо, яке можуть заподіяти йому друзі. Титанічним зусиллям він розплющив повіки і відклеїв язик від піднебіння.

— Ніякої операції! — прохрипів він.  — Тельбухи повипускаю за вашу кляту операцію!

— Прийшов до тями, — з видимим задоволенням констатував лікар.  — Деколи, знаєте, словесний опис операційної процедури в присутності пацієнта виліковує краще, ніж сама операція. Це, звичайно, ефект нейтральної терапії, проте легковажити ним не слід.

Кармоді зробив спробу підвестися, а Моделі допоміг йому стати на ноги. Вперше подивився на лікаря і побачив високу, худу і сумовиту людину, одягнуту в чорне, дуже схожу на Авраама Лінкольна. Виграш уже не був казанком. Мабуть, унаслідок переживань він обернувся на гномика.

— Якщо я буду потрібен, пошліть за мною, — відкланявся лікар.

— Що це було? — запитав Кармоді.  — Космічний корабель, якісь люди…

— Ми вчасно витягли тебе з біди, — сказав Виграш.  — То був ніякий не космічний корабель, дитинко.

— Знаю. А що ж це?

— Це і є ваш хижак, — пояснив Моделі.  — Ви полізли йому просто в пащу.

— Мабуть, так воно й було, — погодився Кармоді.

— І ледь не втратили єдиний шанс повернутися на Землю, вів далі Моделі.  — Вам краще сісти, Кармоді. Шанси у вас тепер незначні, і жоден з них не дуже обнадійливий. Кармоді сів.

РОЗДІЛ 17

Передусім Моделі розповів про хижаків, про їхні обряди і звичаї, натуру й норови, викрутні й хитрощі. Для Кармоді зажило дізнатися, що з ним сталося й чому, навіть якщо він дізнається вже опісля всього.

— Надто коли дізнаєшся опісля всього, — докинув Виграш. Моделі пояснив, що як для кожного чоловіка існує жінка, так і для кожного живого організму існує хижак. Великий Ланцюг Поїдання (поетичний образ динамізму життєвої цілісності у Всесвіті) не повинен уриватися хоча б з причин внутрішньої необхідності, якщо не задля іншого. Життя, як відомо, передбачає творіння, а творіння немислиме без смерті. Таким чином…

— А чому творіння немислиме без смерті? — запитав Кармоді.

— Не задавайте дурних запитань. На чому я зупинився? Ага. Таким чином, виправдовується убивство, хоч деякі його супровідні обставини не викликають особливого захоплення. Істота у своєму природному середовищі живиться деякими іншими істотами, а нею живляться ще інші істоти. Цей процес, як правило, такий природний і простий, так досконало зрівноважений, що і хижак, і здобич воліють тривалий час не помічати його, натомість скеровуючи свою увагу на служіння мистецтву, збір земляних горіхів і роздуми про Абсолют або щось інше, цікаве для даного виду. Так воно й має бути, бо Природа (уявімо її підстаркуватою дамою в чорнім строї сільського крою) не любить, щоб її закони і правила ставали темою пересудів на вечірках, на базарі, на конклаві чи будь-де взагалі. От ви, Кармоді, випадково вийшовши з-під контролю й регулювання з боку рідної планети, все ж не уникли невблаганного Закону Існування. Якщо в неосяжних просторах Всесвіту хижака для вас не існує, то його слід знайти. Якщо ж його не можна знайти, то слід створити.