Читать «Як течія річки (збірник)» онлайн - страница 62

Уникай загроз. Ми часто думаємо, що в ідеалі нам треба віддати життя за свою мрію. Хибна думка. Щоб досягти мрії, ми повинні зберегти своє життя, й тому необхідно знати, як уникнути того, що нам загрожує. Чим більше ми обмірковуємо наші кроки, тим більше шансів маємо помилитися – бо ми не беремо до уваги інших людей, свого життєвого досвіду, пристрастей і спокою. Що більше ми переконані, що тримаємо все під контролем, то далі ми перебуваємо від можливості контролювати нехай там що. Загроза не дає знати про себе й швидка реакція на неї не може бути обміркована під час прогулянки недільного вечора.

Тому якщо ти хочеш увійти в гармонію зі своїм коханням або своєю битвою, навчися реагувати швидко. Поводься грамотно й не дозволяй, щоб твій так званий життєвий досвід перетворював тебе на машину. Користуйся цим досвідом лише для того, щоб слухати «голос серця». Навіть якщо ти не згоден із тим, що тобі підказує цей голос, шануй його й дослухайся до його порад: він знає, в яку мить тобі ліпше діяти і в яку мить ліпше ухилитися від дій.

Так треба поводитися в коханні та у війні.

На Синіх горах

Наступного дня після того, як я прибув до Австралії, мій видавець повіз мене до національного парку неподалік від Сіднея. Там, у гущавині лісу, яким поросли так звані Сині гори, існують три скельні форми, схожі на обеліски.

– Це Три Сестри, – сказав мій видавець і розповів таку легенду:

Чаклун прогулювався зі своїми трьома сестрами, коли до нього підійшов найуславленіший воїн тих часів.

– Я хочу одружитися з однією з цих прегарних дівчат, – сказав він.

– Якщо одна з них вийде заміж, то двох інших вважатимуть негарними. Я шукаю таке плем’я, де воїнам дозволялося б мати по три дружини, – відповів чаклун і пішов геть.

Багато років він ходив по австралійському континенту, але такого племені не знайшов.

– Принаймні одна з нас могла би бути щасливою, – сказала одна з сестер, коли вже вони постаріли й стомилися від багаторічного ходіння.

– Я помилився, – сказав чаклун. – Але тепер уже пізно цьому зарадити.

І перетворив трьох сестер на кам’яні брили, щоб той, хто там проходив, міг зрозуміти, що щастя однієї людини, не означає нещастя для інших.

Як можна непогано прилаштуватися на відлюдді

Араш Хеджазі, мій іранський видавець, розповів мені історію про чоловіка, який, шукаючи святості, вирішив зійти на високу гору, забравши із собою лише той одяг, який був на ньому, й там займатися медитацією протягом решти свого життя.

Але незабаром він зрозумів, що одягу йому не вистачить, бо він бруднився дуже швидко. Він спустився з гори, пішов до найближчого села й попросив дати йому ще одягу. Позаяк селяни знали, що цей чоловік прагне до святості, вони подарували йому нові штани та сорочку.

Відлюдник подякував і повернувся до каплиці, яку він будував на вершині гори. Уночі він будував стіни каплиці, дні присвячував медитації, їв плоди з дерев і пив воду з ближнього джерела.

Через місяць він виявив, що миші гризуть одяг, який він вивішував сушитися. Оскільки відлюдник хотів приділити всю увагу своєму духовному обов’язку, він знову спустився в село й попросив, щоб йому подарували кота. Селяни, шануючи духовний пошук відлюдника, задовольнили його прохання.