Читать «Як збудувати всесвіт, що не розлетиться на шматки через два дні» онлайн - страница 17

Влада фальшивих реальностей, що бомбардують нас сьогодні – ці навмисне сфабриковані фальшивки не проникають до сердець справжніх людей. Я спостерігаю за дітьми, які дивляться телевізор, і спочатку мене охоплює страх від того, чого їх навчають, але тоді я усвідомлюю: їх не вдасться зіпсувати або знищити. Вони дивляться, вони слухають, вони розуміють і тоді, де і коли це необхідно, вони відкидають. У дитячій здатності протистояти омані є щось неймовірно потужне. У дитини найчистіше око, найтвердіша рука. Тому торгаші, промоутери даремне намагаються завоювати вірність цих маленьких людей. Звісно, компанія з виробництва пластівців може продати неймовірні кількості джанк-сніданків, а мережі гамбургерних та продавці хот-догів можуть збути незліченні кількості фаст-фудівських страв дітям, однак їхні серця б’ються рівно, недосяжні й не обмануті. Сьогодні дитина може виявити брехню швидше, аніж найрозумніший дорослий два десятиліття тому. Коли я хочу знати правду, я питаю у своїх дітей. Вони в мене не запитують. Я звертаюсь до них.

Одного дня мій чотирирічний син Крістофер грався біля мене, і його мати та я, двоє дорослих, почали обговорювати постать Ісуса в Євангеліях. Крістофер на мить до нас обернувся і сказав: «Я рибалка. Я ловлю рибу заради риби». Він грався з металічним ліхтариком, який мені хтось дав і який я ніколи не використовував… і тут я зрозумів, що ліхтарик мав форму рибини. Мені цікаво, які думки вкладалися в душу мого хлопчика в цей момент – і їх вкладали не виробники пластівців і не продавці цукерок. «Я рибалка. Я ловлю рибу заради риби». Крістофер у чотири роки знайшов знак, який я не знаходив аж до сорок п’ятого року життя.

Час прискорюється. До чого це все призведе? Можливо, нам про це повідомили дві тисячі років тому. А можливо, це було не так вже й давно. Можливо, це ілюзія, що минуло так багато часу. Можливо, минув усього тиждень або ж навіть це трапилося сьогодні вранці. Можливо, час не лише прискорюється. Можливо, на додачу до всього, він закінчується.

І якщо він закінчиться, тоді веселі гірки в Діснейленді ніколи вже не будуть такими, якими вони були колись. Адже коли час закінчиться, і птахи, і гіпопотами, і леви, і олені Діснейленду перестануть бути просто імітаціями, і тоді вперше залунає спів справжнього птаха.

Філіп Дік, 1978

Переклав: Павло Швед, 2015