Читать «Царський пояс» онлайн - страница 21

Раптом скіфи повскакували на ноги. Синхронно штурхали кулаками в зоряне небо і хором скандували:

– Гу-ра! Гу-ра! Сла-ва Скі-фії! Гу-ра! Сла-ва Скі-фії!

Викричавшись, шумно опустились на землю. Згадали про насіння. Лузали його, а шкаралупки випльовували у траву. Соловей урочисто і високо затяг:

Довгі й неозорі для птаха, що літає, границі твої, Скіфіє. Двадцять днів у путі вершник мчить від краю до краю. Стільки ж від моря Гостинного і до лісів диких. Геродот, що є греком, край наш прямокутником назве. Міцний і непорушний квадрат оцей єсть і сколот у ньому господар. Високо сколот над золотом стоїть і усіма речами земними, що гниють, іржавіють, псуються і злодій під які підкопується. Слава Скіфії на всі віки! Скіфія ніколи не перейде!

Скіфи дружно повскакували. Вовк, Кіт і Миша разом з усіма одержимо скандували:

– Гу-ра! Гу-ра! Ско-ло-ти не ра-би! Ско-ло-ти віль-ні!

Хто украв царський пояс?

Мишко засинав, коли хтось просунув голову в намет і стиха запитав:

– Євстахію, не спите? Є важлива розмова.

Батько намацав капці, сунув у них ноги, відкинув полог і вислизнув надвір.

Пізній гість про щось збуджено, але тихо розказував. Сон від Мишка миттєво втік. Хлопчик підкрався і припав вухом до пологу.