Читать «Хоровод чудних пригод (збірка)» онлайн - страница 17

Так, він робив гримаси…

А більше він не буде…

Нехай пробачать в класі,

Нехай повірять люди!

А вчора… знову дуже

Критикували Вовку,

А Вовка, наче вужик,

Викручувався ловко.

Він визнавав провини:

Так, він попав у шибку!

Він м'яч шукав за тином

І виламав там липку.

Ну, він свистів у школі.

Ну, він дражнив дівчаток.

Так більше ж він ніколи…

І… знов читай початок!

«ТОВАРИСЬКА» ДОПОМОГА

В Данька до математики

Незаперечний хист.

Данько моргає:

— Братики,

Та я ж не егоїст:

Кому скатати? Прошу,

Ось мій домашній зошит!

Приємна в хлопця риса є:

Одверта він душа.

Три парти в нього списує,

І кожен поспіша.

Списали й кажуть:

— Класно!

Данько одвів біду.—

І той радий:

— Ну ясно,

Хіба я підведу? —

А друзі необізнані

З рівняннями й кутами…

А друзі — прямо визнані

Незнайки і нетями!

Це так Данько їм —

скільки зміг —

«По-товариськи»

допоміг!..

БЛЯШАНКА

Промова Гриця Крикуна

Була рішуча й запальна:

— Що ж, хлопці, ясно і малому,

Яка вага металолому:

Лом взагалі — це бруд в дворі;

Лом загалом — це трактори!

Тож взагалі і загалом

Ходім збирать металолом!..

Усім сподобалась промова.

Розбіглись діти по дворах.

Остап, не кажучи ні слова,

Півборони з ярка притяг.

На двох візках брати Борейки

Ледь довезли уламок рейки.

Здали Олена і Варвара

Три чавуни та самовара.

Всі звалища в селі й довкола

Розрили учні — й дивина,

Що ані там, ні біля школи

Не зустрічали Крикуна.

Тон п'ять зібрав за тиждень клас.

— Чи стане тут на трактор в нас?

Аж ось тоді до купи брухту

Підбіг Крикун і скрикнув:

— Ух ти!

Велика сила — спільний труд!

Та в нас на три машини тут!..

І в спільну купу

задля слави

Поклав…

бляшаночку від кави.

КРИТИК

Хтось зробив для Жори маску,

Засвітив ялинки скрізь,

Запросив його: — Будь ласка,

От приходь і веселись!

Жора в залу входить боком,

Тягне шию, мов гусак,

Позира критичним оком

І говорить:

— Все не так.

І ялинки не стрункі,

І сніжинки не прудкі,

Всі артисти незугарні,

Маски зовсім не смішні,

Не барвисті і не гарні,

І не там горять вогні!..

Що у критика за смак?

Жора злюка чи дивак?

Нащо сипле іронічні

Зауваження критичні?!

Свято ж бо — чудове в нас:

Стільки вигадок, прикрас!

Був би в них

І Жорин труд —

Він усе хвалив би тут!..

КОМУ ЩО

Звідкіля ідеш, Устинко?!

З новорічної ялинки.

Що було там — говори:

Чи кіно, чи танці-гри?

Устя каже:

— От не знаю,

Я кіно не пам'ятаю.

А давали на ялинці

Всім гостям по мандаринці.

Я не пхалась в танці-гри,

Я одержала — аж три!

СКАРГА ДВАДЦЯТИ ЧОТИРЬОХ БРАТІВ

— О, як ми ображені гірко без міри!

Нас двадцять чотири,

Нас двадцять чотири,

Нас двадцять чотири брати кольорові

Жило у чудовій картонній будові.

Були ми блискучі; довгасті, веселі,

І кожен лежав у окремій постелі,

І вся наша дружна родина раділа,

Коли нас придбали

Для доброго діла.

От юний художник Васько вчора зрання

Нас в школу поніс на урок малювання.

От наші картонні відсунулись двері…

Як мріяли ми погулять на папері!

Як щиро бажали художнику Басі,

Щоб Васин альбом

Став найкращим у класі! Але…

Нас чекали ганьба і розлука:

Він нами стріляв, наче стрілами з лука!

Ми з тріском летіли під шафи, під парти…

Такі у художника нашого жарти.

…Немає в нас ліжок, Немає квартири…