Читать «Хоровод чудних пригод (збірка)» онлайн - страница 16

І снайперів покликано

На піонерський суд.

Усі хлоп'ята з вулиці

Зібралися в ярок…

І так сказав тим снайперам

Найкращий їх дружок:

Ви в наше світло цілите?

Вам треба темноти?!

Які ж ви, хлопці, снайпери?

Та ви… сліпі кроти!..

Немов прилипло прізвисько

До хлопців з того дня.

Кроти ви! — лають хлопчиків

Сусіди і рідня.

Кроти! — дівчата дражняться,

Не стримуючи сміх,

І вся малеча з вулиці

Кротами кличе їх!

ДОВГОВ'ЯЗИЙ І МАЛЯВКА

Всім відомо, що Панас

Забіяка був у нас.

Що в Панаса кулачища,

Що у класі він — найвищий,

Ну такий здоровий —

просто

Дяді Стьопиного росту!

Він один сидів на парті,

Всі боялись сісти з ним.

Поруч висидіть — не жарти

З забіякою з таким!

Так от саме з цим Панасом

Дивна зміна сталась з часом.

Несподівано новеньку

Ганна Львівна привела.

Кучерява і низенька.

Ця Марієчка мала

Звідкілясь

Перевелась

І потрапила в наш клас.

От учителька й звеліла,

Щоб вона… з Панасом сіла!

Аж завмер від ляку клас:

— Що робитиме Панас?

Зараз він смикне за стрічку

Цю сусідку невеличку!

Зараз дасть новенькій в бік,

Як усім давати звик!

Ні! Панас відсів до краю,

А сусідки не чіпає…

Йде урок. Темніше хмари

Він сидить з дівчам до пари.

А дівча йому шепоче:

Олівця не маєш, хлопче?

Щось мені не повезло —

Поламався, як на зло…

Засопів Панас, а далі

Бачим —

нишпорить в пеналі,

Бачим — дав!..

Ось на, бери,

Бо у мене є ще три…

Після п'ятого уроку

Знову чуєм ненароком —

До сусіди-здоровила

Ця мала заговорила:

А в парадному у нас

Пес страшенний, водолаз…

Я туди сама не йду,

Я надворі батька жду…

Чуєм відповідь Панаса:

Підем разом, проведу.

Бачим — йде додому разом

Ця малявка з довгов'язим!..

Йде спокійно, йде сміливо.

Що це: диво чи не диво?..

…День у день ми цілим класом

Наглядали за Панасом:

От Панас на перемінці

Роздає синці-гостинці.

Підійшла Марійка —

Припинилась бійка.

А вона — немов не бачить,

Лиш питає:

— Як задачі?

Ти не встиг? Сідай сюди,

Поясню про поїзди…

Стали добре вчитись разом

Ця малявка з довгов'язим,

І Панас у нас тепер

Чи не кращий піонер.

Де там битися Панасу:

Він же старостою класу!

А Марійка і не зна,

Що зробила це вона!

ПУЧОК ВЕСЕЛИХ КОЛЮЧОК

КОТЯЧА КІБЕРНЕТИКА

Якщо тобі на другу зміну

І ти виходиш за годину,

То тут, щоб запізнитися,

Треба примудритися.

І Петрик вийшов за годину,

Іде посвистує, стриба,

Раптом бачить: ось вітрина,

Перед вітриною — юрба.

А на вітрині — кіт в чоботях…

Він капелюх з пером скида,

Поправляє пишний одяг,

Мов казки розповіда!

Коте вчений, симпатичний,

Як же ти умієш так!

Мабуть, він — кібернетичний,—

Припуска один хлопчак.

Може, атомний реактор

Є в котовім животі?! —

Шепче інший: — Тут на факті

Видно техніку в житті.

Так, — чиясь зітхає мама,—

Це, звичайно, автомат:

Кіт повторює це саме

Вже десятий раз підряд!

Петрик думає:

— Десятий! А я бачив тільки три.—

І прохає автомата:

— Повтори!

Як же ти на другу зміну

Запізнився на годину? —

Вчитель Петрика пита.

Довелось признатись Петрику:

Пропустив я арифметику

Через науку кібернетику

В особі вченого кота…

БЕЗКОНЕЧНА ІСТОРІЯ

На зборі учні дуже

Критикували Вовку,

А Вовка, як той вужик,

Викручувався ловко.

Він визнавав провини:

Так, він палив цигарку!

Він видирав пір'їни

У курочки цесарки!