Читать «Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі» онлайн - страница 21

Ще одним свідченням учительського шахрайства в класі А є загальні результати цього класу. Як шестикласники, які проходять тестування на восьмому місяці навчального року, ці учні мали здобути середній показник 6,8 для відповідності загальнодержавним стандартам. (П’ятикласники, які проходять тестування на восьмому місяці навчального року, мають набрати 5,8; семикласники — 7,8 і т. д.). Учні класу А набрали в середньому 5,8 під час проведення тесту для шестикласників, і цей показник аж на одну цілу нижчий за той, яким має бути. Вони, безсумнівно, є слабкими учнями. Проте попереднього року ці самі учні показали ще гірший результат, набравши в середньому 4,1 під час тестування для п’ятикласників. Замість того щоб покращитись, як можна було б припустити, на один пункт після переходу з п’ятого класу до шостого, їхній показник виріс аж на 1,7 пункту, тобто майже до того рівня, якого вони мали б сягнути за два роки. Та це чудесне покращення виявилося короткочасним. Коли ці ж самі шестикласники стали семикласниками, вони набрали в середньому 5,5 — більш ніж на два пункти нижче стандартного показника для сьомого класу, і ця цифра виявилася навіть гіршою, ніж у шостому класі. Ось погляньте на хаотичні результати трьох конкретних учнів із класу А:

Тим часом результати класу В за три роки також є незадовільними, але вони принаймні свідчать про чесно докладені зусилля: 4,2; 5,1 і 6,0. Натомість у класі А ціла купа дітей раптом одного року порозумнішали, а наступного року — подурнішали, або ж, найімовірніше, їхня вчителька просто трохи «почаклувала» над їхніми результатами.

Слід пригадати ще два вартих уваги моменти щодо дітей з класу А, що стосуються шахраювання як такого. Перший полягає в тому, що ці учні явно перебувають у поганій академічній формі, а це — саме ті діти, яким підсумкове тестування, на переконання його прихильників, мало б сприяти найбільше. Другий момент криється в тому, що на цих учнів (а також їхніх батьків) чекає страшне потрясіння, коли вони довчаться до сьомого класу. Усе, що вони знали, — що їх успішно перевели до наступного класу завдяки результатам, які вони показали під час тестування. (А як же ж інакше — «Жодної відсталої дитини», звичайно). Ці діти особисто не займалися штучним завищенням своїх оцінок; мабуть, вони очікували, що й у сьомому класі продемонструють такі само гарні результати, — та раптом зазнали принизливого фіаско. Напевно, це наразі є найбільш жорстокою обставиною, що стосується підсумкового тестування. Учитель-шахрай скільки завгодно може казати собі, що він допомагає учням, але реальність полягає в тому, що він, вочевидь, значно більше переймається тим, щоб допомогти самому собі.

Аналіз усього масиву даних щодо Чикаго свідчить, що щороку в більш ніж двох сотнях класів учителі займаються шахраюванням — приблизно 5 % від загальної кількості. І це — найменш песимістична оцінка, оскільки алгоритм дозволив виявити лише найбільш очевидний різновид шахраювання, коли вчителі систематично змінювали учнівські відповіді, і не врахував велику кількість більш витончених способів шахраювання, до яких можуть вдатися вчителі. Згідно з дослідженням, здійсненим нещодавно серед шкільних учителів Північної Кароліни, близько 35 % респондентів відповіли, що були свідками того, як їхні колеги шахраювали у той чи інший спосіб — даючи учням додатковий час і підказки, змінюючи учнівські відповіді від руки тощо21.