Читать «Тричі мені являлася любов» онлайн - страница 9

Отець Рошкевич не признався про стосунки Франка і Ольги. Про шлюб з Ольгою і мови не було! Ніяких подібних намірів Франко не мав. Все це плітки. Франко приходив тільки “з огляду на те, що вчив сина Ярослава”,

Михайло Рошкевич казав неправду. “Я властиво, - писав йому Іван Франко 19 червня 1876 року, - хотів давніше уже говорити з Вами о тім ділі, - та якось не було чи сміливості, чи спосібності - не знаю. Скажу коротко, о що мені ходить! Я хочу просити Вас о руку Вашої доньки, панни Ольги…”

А в листі до Володимира Озаркевича Франко писав: “Не знаю, чи звісно Вам, що я протягу кількох літ, поки ще був легальним чоловіком, а не проскрібованим [12] і не зачумленим, бував у о. Рошкевича і - розумівся - пізнав і полюбив панну Ольгу і просив також родичів о єї руку. Відповідь я одержач зовсім розумну: ми не противні, - але, впрочім, до сего діла маєте ще час. Ніяких формальних заручин, розуміється, не було, бо ані о. Рошкевич, ані в посліднім ряді й я, не великі охотники до формальностей”.

Вже по виході з тюрми Іван Франко знову звернувся до Михайла Рошкевича: “По довгій боротьбі з самим собою рішився я писати до Вас, - не щоб перепрашати Вас за що-небудь (перепрашати Вас я не маю за що), ані щоб усправедливлятися, чи там толковатися, - бо я ні зглядом Вас, ні зглядом нікого нічо не завинив… - Питане до Вас: чи Ви вважаєте наш зв'язок за перерваний, ци ні? Я не завдав би Вам сего питаня, в котрім більше має рішати Ваша донька, як Ви, коли би-м не думав собі, що Ви могли б знов на мене кидати ганьбу: що, от, збаламутив ми дівчину та й покинув. Може бути, - Вас буде ще стримувати то, що я ніби “політичне скомпромітований”, - однакож сьмію Вас упевнити, що се неправда, - доказом того може бути й се, що мене на другий рік приймут на університет. Отож після сего я ставлю ось яка питанє до Вас: чи Ви хочете, щоб я удержав дальше зв'язь з Вашою донькою, чи ні? (Розумієся, - друге питане, чи Вона сего схоче, чи ні?). Коли ні, то принаймні тогди я буду знати, що я не ламлю дане слово…)

Переляканий після допиту у Долині, М. Рошкевич їде за порадою до І. Шараневича у Львів. Шараневич свою справу зробив, і отець Рошкевич лише тепер зрозумів, до чого могло довести знайомство з Франком. Про приїзд М. Рошкевича у Львів Іван Франко знав. “Заразом напиши, - звертався він до Ярослава Рошкевича з тюрми в листі від 22 вересня 1877 року, - з яких се причин Твій батько так страшно загнівався на мене, що, будучи у Львові, навіть не хотів побачитися зі мною? Для мене видаєся такий гнів чимось таким, що не має найменчого сенсу, - бо і що ж се значит гніватися на чоловіка в нещастю, - як коли б я сам собі то зробив, і то ще йому на збитки? Для того будь такий добрий і при найближшій спосібности напиши до дому і донеси отцеви Рошкевичови, що я надіюсь його з донькою побачити на моїй розправі”.