Читать «Тричі мені являлася любов» онлайн - страница 41

“У ваших, знаю, - пише Франко М. Павлику у листопаді 1880 року, - грунта мало, а компетентів досить. Треба буде мені побалакати з своїми, то перейдем жити в Нагуєвичі. Там безпечніше і ширше. У нас грунту коло 16 моргів на трьох братів і четверту сестру (котру треба буде сплачувати) - в остаточнім разі мож буде жити, коби ще попри то мали літературний заробок, щоб було хоч па книжки, газети та деяку поправу в господарстві. Отож-то тепер хотів би я присиліти та поработати, щоб позав'язувати нитки де з якими німецькими газетами, котрі би платили за роботу. Мене пхали сього року на право до Відня, і сам я гадав, - але показалося, що нема гроші, - так я остався тут та й навіть не записувався нікуди, - благо, що маю легітима[ці]ю, видалити не можуть. Вітчим мій рад би був, що я конче добився якогось становища, - звісна річ, чоловік у тім лиш бачить вище щастя, що стоїть вище нього своїм становищем…

Такі мої гадки про се діло. Що з того вийде - побачимо. З вітчимом говорити буду аж на різдв'яні свята”.

Нічого не вийшло… Щоб мати “офіційну” причину закласти спільне господарство, М. Павлик, без згоди на це сестри, пропонує Франку одружитися з нею. Іван Франко, розмірковував М. Павлик, тепер такий “жених”, що за нього побоїться вийти будь-яка галичанка. Анна - така ж, як Франко, “соціалістка”, “по тюрмах”. Чом би їм не жити разом?

“Бачите діло важне, - відповідає Франко на пропозицію М. Павлика 29 січня 1881 року, - і то не для мене самого, а й для других осіб, і навіть не для мене й Анни, але й для багато других людей, - а тут треба зважитися: так або сяк. Дивно мені на душі і чогось страшно. Не беріть сього з невластивого боку. Мені не йде о власне чуття, о власне, так сказати, серце, - чорт з ним. Ви знаєте, може, що я здавна досить скептично відносився до Вашого жіночого питання; все мені здається, що в тім згляді у нас тепер навіть для людей переконаних і бажаючих найбільшої свободи чувства і життя, мусять все-таки при розв'язці власного питання жіночого переважати згляди практичні. Отаке моє з Анною. Практичний згляд каже: охорони її від посіпак, від нужди і всякого силування дома, і сього було для мене досить, щоб приречи - подружитись з нею. Я Вам давно писав, що се зв'язок не з любові, зв'язок не по теорії. Але ж хіба се важна річ?… І тепер, коли моя рука дрожить, пишучії ті рядки, будьте певні, що не те бентежить мене, а інші практичні згляди. Я чую всю вагу нового становища, всю фальшивість мого становища супроти родин і своєї і Вашої. Але й се ще байка. А тільки, бачите, чи здужаю забезпечити її від посіпак та від недостатку, я, сам не в сім, ні в тім необезпечений…”

Франко пояснює М. Павлику причини своєї відмови. Шлюб з Анною - не вихід зі становища. Крім усього: з чого вони будуть жити? “До польової роботи у мене, як знаєте, мало сили і зовсім нема вмілості. Чи за плугом піду, чи косою потягну, чи що?” Він тільки недавно перехворів тифом… “Прошу Вас, - запевняє він Павлика, - тільки не думайте, що се все я пописав на те, щоб спекатися даного слова. Зовсім ні. Я думаю, що треба защитити Анну, хоч би й на крайнє прийшлось, - але прецінь мені здається, що все-таки, доки до крайнього, чоловік повинен шукати і кращого”.