Читать «Тримай мене міцно» онлайн - страница 65

Раптом із неба спустилися орел, сокіл, голубиця, ворон і ластівка та сіли прямо біля вогняного кола. І ось уже Захар, Богдана, Марія, Данило і Божедар швидко оточили крісла. Вони витягнули праві руки трохи вверх і вперед. Раптом у кожного з руки вирвався товстий кольоровий промінь, які поєдналися над центром кола. Від них світло опустилося на крісла по зовнішньому краю кола.

Погляд Агати напружився. Вона роздратовано оглянулася на Захара, Богдану, Марію, Данила і Божедара.

— Швидше, ти маєш встигнути!

Лео продовжував читати заклинання, поступово підвищуючи голос. Силует став менш прозорим і більш оформленим. Земля горіла ще більше. Раптом силует з ревом злетів над колом, з нього вирвалося полум’я, яке полетіло на Захара, Богдану, Марію, Данила і Божедара. Вони направили свої промені на силует, неначе окутуючи його і тримаючи над галявиною, не даючи можливості вилетіти за цей кордон.

Нарешті Лео закінчив промовляти заклинання. Агата поклала книгу на землю, і вони вийшли з кола. Знайомий сталевий блиск вивів Марію з рівноваги. Лео рвучко викинув праву руку вперед. Смерч полетів прямо на жінку. Вона впала.

Очі Захара стали чорними. Ні! Вона не загине! Стільки пройти, стільки пережити, і щоб усе ось так несподівано скінчилося? Не буде цього!

Він зробив крок у її напрямку, але без двох променів силует одразу почав рухатися, звільняючись від їх кордонів. Захар швидко повернувся до кола.

— Тримайся, люба! Ти сильна! Ти зможеш! — прошепотів він.

Марія лежала на землі. Перед її очима розляглася блискуча блакитна ріка. Вона поважно несла свої води до далеких земель, що простяглися десь на іншому кінці землі. Раптом попереду вона побачила високу ставну красуню у блакитному, неначе сяючому, вбранні. Вона вийшла із річки і рухалася до Марії. Її очі сяяли, неначе зірки на темному літньому небі. Ось вона вже близько. Красуня уважно подивилася на знахарку.

— Ти не маєш права здаватися. Ти — саме життя! Вставай і борись! Це твоє призначення! Ти маєш перемогти!

Жінка повільно нахилилася і торкнулася Марії. Знахарка відчула, що сили почали поступово повертатися до неї. Вона повільно піднялася. А красуня неначе розчинилася у повітрі. Марія сконцентрувалася. Вона рвучко підняла руки, і несподівано позаду неї з’явилася величезна хвиля. Марія направила її на Лео. Хвиля збила його з ніг, і він полетів, задихаючись, у широкому блакитному потоці води.

Агата, презирливо посміхаючись, швидко махнула рукою, і величезний пиловий вир полетів на Божедара і Захара. Та вона переоцінила свої сили. Через мить Агата вже летіла назад у коло, збита двома яскравими блискавками. Та це її не зупинило. Здаватися вона не збиралася. Але треба спочатку знищити слабших. Вона знову вийшла з кола. Ти диви, а та дівка живуча, хай їй грець. Ну нічого, зараз виправимо ситуацію. Буде дубль два.

Агата стала навпроти Богдани. Їх очі зустрілися.

Ось вона, ця мерзенна чорнявка, що позбавила її життя. А вона ще здавалася їй симпатичною. То точно була помилка. Така гидка посмішка, фу! Несподівано Богдана висмикнула свій промінь з купи і вдарила ним Агату по голові. Чаклунка впала без тями додолу.