Читать «Сховай мене від темряви» онлайн - страница 4

Льока — моя сусідка по квартирі й водночас найліпша подруга. Але в той час, я хотіла розбити щось об її гарну голівоньку. Взагалі моя подруга була дуже приваблива. Вона мала великі карі очі та волосся таке чорне, що хотілося постійно його торкатися. Вадим сидів на дивані й безсоромно роздивлявся її. І здається, йому подобалося те, що він бачив: великі груди, чуйні губи. А я милувалася ним. Він мав низький та бархатний баритон, кожна його репліка була ніби музика. Мені хотілося, щоб Вадим говорив вічно.

— Ну, що ж. Дякую панянки, мені вже час. — Вадим підвівся. Він був просто гігантського зросту.

— Зараз приберу чашки й проведу тебе. — Сказала Льока. Поки вона поралася, Вадим підійшов до мене.

— Чого сумна така?

— Я? Ні, все гаразд. — Він загадково посміхнувся і провів рукою по моїй щоці. — Ти ніби думками десь далеко, в тебе все гаразд? — Від його дотику в мене перехопило дихання, в мене все гаразд коли ти поруч.

— Так. Все добре.

— Пішли? — Подруга взяла до рук светра. Куди вона його проводжає, на 8 поверх? Я знала, що Льока хоче просто покурити в під’їзді. Адже вдома я заборонила, і все одно злилася неймовірно. Коли за ними зачинилися двері, я пішла в свою кімнату, з-під ліжка дістала коробку. В ній лежало багато всякого, у тому числі одне фото десятирічної давнини: на ньому Вадим обіймав мене міцно, я сміялася. Тоді я була найголовнішою людиною в його житті, а він — в моєму. Тільки це я зрозуміла дуже пізно, здається.