Читать «Сніговик» онлайн - страница 202
Ю Несбьо
Останні слова зависли у повітрі, а потім Еспен Лепсвік перегнувся через стіл:
– Тобто ви вважаєте, що Катрина Братт каже правду?
– До моїх обов’язків не входить робити такі припущення, – відповіла Рьодсмуен і закрила свої записи.
– А якщо я поставлю вам це запитання не як психіатру?
– Тоді, старший інспекторе, – посміхнулася Рьодсмуен, – я скажу, що ви можете продовжувати дотримуватися тієї думки, яка у вас є.
Бйорн Гольм дійшов короткою дорогою з Інституту судової медицини до Інституту анатомії і тепер чекав у гаражі, коли з’явиться Харрі, який мав приїхати на машині з Трюванна. Поруч із Гольмом стояв санітар у зеленому халаті із сережками у вусі – той самий, який віз на каталці тіло, коли Харрі був тут минулого разу.
– Лунн-Хельгесена сьогодні нема, – пояснив Гольм.
– Тоді, може, ви нам тут усе покажете? – звернувся Харрі до санітара.
– Нам не дозволено показувати… – почав хлопець у зеленому халаті.
Харрі його перервав:
– Як вас звати?
– Кай Робьоле.
– О’кей, Каю Робьоле. – Харрі дістав поліцейське посвідчення. – Я вам дозволяю.
Робьоле знизав плечима і впустив їх.
– Вам пощастило, що мене застали. Зазвичай тут після п’ятої вже нікого нема.
– Мені здається, ви багато працюєте понадурочно, – зауважив Харрі.
Робьоле похитав головою:
– Тільки не тут, у підвалі, з мерцями. Нагорі, на сонечку, набагато приємніше. – І він безрадісно посміхнувся. – То що ви хочете побачити?
– Недавні трупи, – відповів Харрі.
Санітар відчинив двері і повів їх до приміщення, де стояло шість резервуарів, по три з кожного боку. Між ними тягнулися вузькі проходи. Резервуари були закриті металевими кришками.
– Вони там, – тицьнув пальцем Робьоле. – По чотири у кожній ванні. Резервуари наповнені спеціальною рідиною.
– Отже, двадцять чотири тіла, – підрахував Харрі. – І все?
– Усього в нас близько сорока, ці – останні. Зазвичай вони так лежать приблизно з рік, перш ніж їх почнуть використовувати.
– Як вони до вас потрапляють?
– Привозить машина з похоронного бюро, когось самі забираємо.
– І везете через гараж?
– Так.
– А потім?
– Потім? Ну це… бальзамуємо: робимо дірку у стегні і туди закачуємо бальзамуючий розчин. Потім навішуємо металеві бирки з номером, зазначеним у документах.
– У яких документах?
– З якими тіло надходить до нас. Їх зберігають в офісі, нагорі. Ми чіпляємо одну металеву бирку на великий палець ноги, другу – на руку, третю – на вухо. Намагаємося й частини тіла реєструвати, після того як їх розчленовують, щоб потім, коли потрібно, можна було зібрати труп знову.
– Ви регулярно перевіряєте трупи на відповідність до документів?
– Перевіряємо? – почухав санітар потилицю. – Тільки якщо збираємося його кудись відправляти. Трупи людей згідно із заповітами найчастіше надходять сюди, в Осло. Потім ми можемо передавати їх університетам, наприклад до Тронхейма, Тромсьо або Бергена, коли їм своїх не вистачає.
– Чи може так статися, що у вас зберігається не те тіло, що вказане в документах?