Читать «Сніговик» онлайн - страница 201

Старший слідчий Еспен Лепсвік повільно похитав головою, а Х’єрсті продовжувала:

– Катрина Братт ретельно вивчила інформацію, і її вибір впав на старшого інспектора відділу вбивств столичного Поліцейського управління. Вона написала йому листа і підписалася таємничим ім’ям Сніговик, по-перше, щоб пробудити його цікавість, а по-друге, тому, що сніговики часто згадувалися у показаннях свідків у справах про зниклих жінок. У записах її батька про вбивство на вершині гори Ульрікен також фігурує сніговик. Коли у відділі вбивств поліції Осло відкрилася вакансія – потрібна була саме жінка, – Катрина записалася на співбесіду. Вона каже, що не встигла вона сісти на стілець, як їй уже запропонували цю роботу.

Рьодсмуен підвела очі, але, оскільки ніхто не збирався протестувати проти подібної інтерпретації подій, вона продовжила:

– Першого ж дня Катрина Братт спробувала ввійти у контакт з Харрі Холе та попросила взяти її до групи розслідування. Знала вона багато – і про справу, і про самого Холе, – так що могла легко маніпулювати ним та направити слідами бергенських убивств та зникнення Герта Рафто. Врешті-решт, за допомогою Холе вона знайшла свого батька в холодильнику на острові Фінньой.

Х’єрсті зняла окуляри:

– Не треба мати багату фантазію, щоб зрозуміти: те, що їй довелося тоді пережити, напевне стало основною причиною її психологічної реакції. Стрес, звісно, ще поглибився, оскільки їй тричі довелося повірити, що вбивцю спіймали. Спочатку це був Ідар Ветлесен, потім… – пошукала вона в записах, – Філіп Беккер і нарешті Арве Стьоп. І щоразу вона переконувалася, що це не злочинець. Вона навіть намагалася вибити зізнання зі Стьопа, але здалася, коли зрозуміла, що і він не та людина, яку вона шукає. Почувши, що прибула поліція, вона втекла. Не хотіла, щоб її арештували до того, як вона закінчить свою справу, тобто розкриє вбивства та з’ясує, хто злочинець. Гадаю, саме тоді її психоз увійшов у критичну фазу. Вона повернулася на Фінньой, де, як вона сказала, чекала на Холе, який неодмінно мав її вистежити. Що й сталося. Коли Холе прибув туди, вона роззброїла його, щоб змусити вислухати себе. Вона хотіла проінструктувати його та обмалювати, що він має зробити, продовжуючи розслідування.

– Роззброїла? – перепитав Мюллер-Нільсен. – Наскільки нам відомо, вона здалася без спротиву.

– Вона сказала, що рану на губі їй завдав Харрі Холе саме під час арешту, – сказала Х’єрсті Рьодсмуен.

– Хіба варто вірити психічно неврівноваженій людині? – промовив Лепсвік.

– Вона вийшла зі стану психозу, – рішуче заперечила Рьодсмуен. – Ми залишимо її тут ще на кілька днів на обстеження, але опісля передамо вам, так що готуйтеся. Якщо, звісно, ви й досі розглядаєте її як підозрювану.