Читать «Смертонавти» онлайн - страница 5

Я закінчую обмивати Джона, тоді рушником протираю насухо. Натягую сорочку і штани.

Він посміхається до мене. Видає якийсь звук, але я доторкаюся рукою його вуст, щоб він замовк. Я можу мити й годувати його. Можу змінити йому катетер. Я можу зробити для нього багато чого, але терпіти не можу, коли він намагається говорити.

--*--

Я спускаюся в лабораторію і перевіряю клітини. Вони швидко розмножуються. Це клітини наших м’язів, генетично змінені, щоб виробляти фактори росту, які допомагають врівноважити деякі шкідливі ефекти перебування в глибокому космосі. А ще клітини виробляють фактори, які дозволяють нам пережити заморозку.

1GF-1 не можна проковтнути, як таблетку, бо шлункові соки його розчиняють. Навіть якщо ввести його безпосередньо до системи кровообігу, він блискавично розкладається. Найкращий вихід – єдиний вихід – вводити генетично модифіковані клітини безпосередньо в довгі м’язи. Тоді клітини починають повільно, проте безперервно, виробляти необхідний протеїн.

Я пливу в невагомості. Повільно прокручуюся. Рука зачіпає стіну і напрямок обертання змінюється. Я знов повільно пливу. Закриваю очі.

Відкриваю їх, відбиваюся ногою від іншої стіни, й зачіпаюся своїми капцями на липучці до спеціальних отворів біля лабораторного стола. Набираю культури в два шприци. Впорскую вміст першого шприца собі в ліве стегно. Впорскую вміст іншого в праве.

--*--

Минають дні робочого циклу, а я проводжу час біля ілюмінатора, спостерігаючи за зірками. Блакитними цяточками світла.

Я годую Джона кожних вісім годин. Певний час після того, як я засуну йому ложку до рота, він жує, а потім забуває, і їжа вивалюється. Я піднімаю йому підборіддя, намагаючись змусити його проковтнути. Начебто допомагає. Він отримав кілька калорій. Може це має значення під час довгого заморожування, а може ні.

Я закінчую годувати його і стягую з нього вбрання, одне за одним.

Я ложу його на койку і намагаюся з ним кохатися.

Я роблю це, бо сподіваюся, він зробив би те саме, якби ми помінялися ролями. Я роблю це, бо сподіваюся, він спробував би отримати хоч якесь задоволення від мого тіла у цій довгій подорожі, якби я перетворилася в овоч. Я сподіваюся, він скористався би мною хоча б так, щоб я не була повним непотребом.

Тому я ложу його і намагаюся з ним кохатися.

І коли я пещу його ротом, мені спадає на думку – те, що я можу зробити для нього, якби ми помінялися ролями, він зараз не зміг би зробити для мене.

Я знесилено падаю на його широкі, порожні груди, стискаю в долонях велику, порожню голову і реву.

Через кілька годин я набираю клітини для Джона в два шприци й вирушаю в бік койок, в бік трун.