Читать «Смарагдова планета» онлайн - страница 4
Борис Штерн
Хто тут мешкав? Населення.
Працювало воно на цукровому заводі, виробляло цукор з буряків, відвідувало пошарпаний порожній універмаг, їло, пило, закушувало. Всіляке тут було, отже мало хто на що дивувався… Це ми знаємо. Це — вже бачили. А цього покуштували. Нічим їх не візьмеш. На платних курсах іноземних мов, окрім англійської, ніяким іншим мовам не навчали. Та й охочих викласти свої кровні за цю сумнівну насолоду знайшлося в райцентрі один-два та й дзуськи: двоє українців і один громадянин єврейської національності. Навчалися вони в цьому іноземному гуртку бозна для чого. Українці збиралися до Канади, а єврей ще остаточно не вирішив куди — звідки надійде виклик, туди й майне… Туди, де Денне Світило справно сходить і заходить вранці і ввечері. Всім було нудно, всім набрид цей «паст індефініт тенз». Англійська мова— вона і в Греції англійська, — навіть в Африці можна її опанувати. Отже, навчалися вони в клубі «Водоканалізація» скоріш для ритуалу чи власної самообмани, не більше.
Проте лист від Рея Бредбері їх приємно розрадив. Уся четвірка припинила заняття (четвертою була викладачка курсів Людмила Петрівна, якій теж остогидло готувати кадри для закордону) й взялися перекладати. Переклад набув приблизно такого вигляду:
«Дорогий май френд, пане Ванько Жукофф! — відповідав Рей Бредбері. — Особисто в мене все о’кей, чого й тобі зичу! З приємністю довідався, що мої справи в Росії теж йдуть (стоять?) найчудово. Виявляється, навіть у скіфських степах є мої прихильники, хоча ваш ВААП не сплачує мені гонорарів до 1973 року (Це чудово! Вони добре влаштувалися!) Як ся маєш? Сподіваюсь, вері гуд? Будеш у Нью-Йорку — бий у рейку! Вітай супругу, дітлахів. Гуд бай!» Дата. Підпис: «Твій Р. Бр.».
Двоє українців, один єврей і Людмила Петрівна гаряче привітали Федора Федоровича. Це ж тільки сказати — виклик із Сполучених Штатів від самого Рея Бредбері! Хитрі ці американці, переманюють кращі уми за океан. Нехай Федір Федорович завтра вранці вирушає автобусом до Одеського ОВІРу і починає оформляти документи на виїзд.
Хто такий ОВІР Федір Федорович і гадки не мав. ОВІР був для нього набором заголовних літер. Що ОВІР, що ВААП — цими загадковими богатирями він не цікавився. Інша річ, проблеми СЕТІ чи там НЛО! Коротше кажучи, обидва українці, один єврей і Федір Федорович придбали в «Продмазі» у Варвари Степанівни пляшку горілки і вже смерком розпили її у кущах бузку за здоров’я прогресивного американського фантаста.
Федір Федорович повертався додому у духовному і фізичному сп’янінні непроглядною темрявою з бузковим букетом під пахвою. Лише «командирський» годинник світився і вказував дорогу. Раз провалився в багнюку по коліна. Вдруге підсковзнувся й сів посеред калюжі. На нього мовчки плигнула холодна жаба. Вона жадала тепла. Над урвищем, роздумуючи, зійшов Місяць, аби понюхати бузок. Місяць уже не був таким самовпевненим — звідтоді, як американці, нацьковані Реєм Бредбері, потоптали його ногами. Врожай бузку цього року видався як ніколи, хоч вези на елеватор. Пахощі стояли такі, наче райцентр сприснули бузковим одеколоном від комарів. Федір Федорович сидів посеред калюжі під цнотливим Місяцем зі свійською жабкою на плечі й розмірковував про Рея Бредбері.