Читать «Сестри-вампірки 3» онлайн - страница 7

– Добраніч, Дако… – прошепотіла Сільванія.

– На добраніч, мамо! – сказали вони хором.

– На добраніч, мої кажанчики! – відповіла мати.

– На добраніч, татку! – крикнула Дака.

– Boi noap усім! – пролунало з підвалу.

– Добраніч, Франце! – проспівала ніжним голоском Сільванія.

– Бя-я-я! – відгукнувся Франц.

– На добраніч, Карле-Хайнце… – прошепотіла Дака.

– Швой швапп! – пропищав Карл-Хайнц своєю мовою, але Цепеші, на жаль, не розуміли мови трансільванських п’явок.

– Карле-Хайнце! – покликала його Дака.

Карл-Хайнц пустив гази. Усі засміялися: отже, з годованцем усе гаразд. Потроху всі мешканці будинку поринули в сон, навіть не здогадуючись, що незабаром все перевернеться догори дригом і більше ніколи не буде, як раніше. І лише Карл-Хайнц не на жарт бентежився. А коли він все-таки заснув, йому наснилося, що Дака потрапила у якийсь чорний замок і навколо неї з’юрбилися похмурі, темні тіні. Карл-Хайнц прокинувся у холодному слизу і занурився в думки. Що ж міг означати цей дивний лиховісний сон? Та й чи сон то був? Тут Карл-Хайнц пригадав допитливого кажана за вікном, і йому стало зовсім моторошно: той кажан дивився холодним, безжальним поглядом.

Карл-Хайнц народився в Трансільванії. Дака виростила його на уроці мерзотознавства в школі, а коли Цепеші вирішили перебратися жити до Німеччини, взяла з собою. Та Карл-Хайнц добре пам’ятав, який вигляд мають кажани на батьківщині. Вони зовсім не схожі на німецьких кажанів. Вони чорні, немов ніч, з вогненно-червоними, ніби жаринки, очима. Від жахливого погляду цих очей не сховаєшся: він ніби проймає наскрізь.

«Треба порадитися з Лудо Шварцером», – метикував Карл-Хайнц. Лудо – фахівець із передчуттів і пророцьких снів. Тільки як же його запитаєш, якщо мови п’явок він не знає? Карл-Хайнц важко зітхнув. Навіть з Дакою йому не так легко порозумітися. На щастя, вона хоча б володіла мовою жестів і вельми непогано вміла чесати йому животик. Як все ж таки добре, що поруч тихо пускає гази Карлотта, яка розуміє його з напівцьома. Затишно вмостившись поряд із нею, Карл-Хайнц знову заснув. І цього разу його сон був мирний і спокійний.

Вогняні погляди

Новий день не обіцяв Сільванії нічого доброго. Як і будь-який інший день, коли в розкладі стояв урок фізкультури. Сільванія ненавиділа цей предмет дужче, ніж уроки льотної майстерності в їхній колишній школі.

Вчителька фізкультури фрау Беніш була за своєю вдачею сувора й безжалісна. Не випускаючи з рота свисток, вона жваво бігла стадіоном. За нею, висолопивши від утоми язики, пленталися учні класу. Якоб, Лудо і Гелена ще бадьорилися, а от Сільванія сапала десь у хвості колони, ледве встигаючи за іншими. За нею поволеньки бігла сестра. Якщо відверто, ніяких проблем із фізкультурою у Даки не було. Просто ходіння пішки вона вважала марнуванням часу, а біг – і зовсім gumox, повною дурницею й безглуздям. Інша річ – льотна майстерність і флопси! І в тому, і в іншому Дака не мала рівних. Та от біда: відразу після переїзду до Німеччини мама запровадила в їхній родині шість золотих правил і пильно стежила за їх суворим дотриманням.