Читать «Свиняча етика» онлайн - страница 6

- Ви Джорж Б. Теплі? - питаю я.

- Можу заприсягтися, що це я,- відповідає він.

- Так от, я привіз,- кажу.

- Висловлюйтеся точніше,- просить він.- Ви привезли морських свинок для азіатського удава чи люцерну для священного буйвола?

- Ні те, ні друге,- кажу.- Я привіз вам учену свиню Беппо, онде вона в мішку в моєму шарабані. Сьогодні вранці я натрапив на неї в моєму палісаднику, вона підривала квіти. Якщо для вас однаково, я хотів би одержати належні мені п'ять тисяч доларів великими банкнотами.

Джордж Б. Теплі вискакує із свого намету і просить мене йти за ним. Ми ввійшли в один із виставочних павільйонів. Там на сіні лежить чорна, як смола, свиня з рожевою стрічкою круг шиї і їсть моркву із рук якогось чоловіка.

- Гей, Макс! - гукає Джордж Б. Теплі.- Сьогодні вранці нічого не скоїлося з нашою всесвітньовідомою?

- З нею? Ні! - каже Мак.- У неї апетит, мов у хористки о першій годині ночі.

- Звідки у вас ці фантазії? - звертається до мене Теплі.- З'їли вчора на ніч забагато свинячих котлет?

Я виймаю газету й показую йому об'яву.

- Фальшивка! - заявляє він.- Нічого про це не знаю. Ви ж самі бачили, як прекрасне всесвітньовідоме диво чотириногого царства споживало з надприродною мудрістю свій ранковий сніданок; воно не пропало, і його не вкрадено. А тепер бувайте здорові!

Догадавшись про все, я сів у шарабан і звелів дядечкові Неду їхати до найближчої алеї. Там я вийняв свиню з мішка, поставив її на землю рилом уперед, старанно прицілився і дав їй такого копняка, що вона вилетіла з другого кінця алеї - на двадцять футів попереду від свого вереску.

Потім, заплативши дядечкові Неду п'ятдесят центів, я пішов до редакції газети. Мені хотілося почути голу, не-прикрашену правду. Я покликав до віконця агента по прийому об'яв.

- Ми побилися об заклад і хочемо знати, хто виграв,- кажу я.- Чи не був той чоловік, який учора ввечері дав оцю об'яву, опецькуватий, з довгими чорними вусами і кульгавий?

- Ні,- відповідає.- На зріст він приблизно шість футів і чотири з половиною дюйми, волосся у нього кукурудзяного кольору, а вифранчений, немов оранжерейна квітка.

В обід я вернувся до місіс Піві.

- Залишити мені на вогні трохи супу для містера Тейтема? - питає вона.

- Якщо ви триматимете на вогні суп до його повернення,- кажу,- то вам доведеться перевести на паливо всі ліси й усі вугільні шахти на земній кулі, але й цього буде замало.

- Тепер ви розумієте,- закінчив свою розповідь Джефферсон Пітере,- як важко знайти сумлінного й чесного ділового партнера.

- Але ж,- почав я, гадаючи, що давнє знайомство дає мені право на таке зауваження,- правило має бути чинним для обох сторін. Якби ви запропонували поділити обіцяну винагороду, ви б не втратили...

Джефф спинив мене поглядом, повним благородного обурення.

- Ви змішуєте різні поняття,- сказав він.- Я намагався здійснити цілком законну й моральну спекуляцію. Дешево купити й дорого продати - хіба не це діловий принцип Уолл-стріту? Там «бики» і «ведмеді», тут свиня - яка різниця? Чим гірша свиняча щетина від бичачих рогів і ведмежої шкури?