Читать «Саламандра (збірник)» онлайн - страница 193

Вєруш зняв з книжкової полиці кілька старовинних томів, переплетених в помаранчевий сап’ян, і розклав їх на столі.

– Таку жахливу процедуру знав один з найдавніших на землі народів – таємниче плем’я аккадів у Месопотамії. Займалися цим стародавні індуси, євреї, єгиптяни і греки; а в похмурому середньовіччі чаклунство зробилося справді оргією безумства і злочинів. Знаєш цю книжку? – запитав раптово, простягаючи мені товстий, списаний дрібним ґотичним шрифтом фоліант.

– «Magіae naturalіs lіbrі XX», Джамбатісти Порту, – прочитав я назву.

– Незвичайна книга, – продовжував Вєруш, з пієтетом перегортаючи сторінки. – Один з основних творів старого окультизму. А ось похмурий Ґленвілл і його «Sadducіsmus trіumрhatus» з 1666 року, книга дивна, як саме безумство, і страшна, як видіння божевільного. Обидва автори різних національностей, жили в різний час, вірили в потугу Диявола і культ Сатани.

Я узяв до рук важкий, переплетений в пергамент том з віньєткою, що нагадувала геніальний цикл фантазій Ґойї «Капрічос».

– А це що за книга?

– Іспанець Антоніо Дель Ріо і його шість книг «Магічних дослідів». А ось «Псевдомонархія демонів» і «Звабні примари сатанинські», мабуть, найфанатичнішого переслідувача сатанізму і відьомства у Німеччині Йоґаннеса Віра. Ти знайдеш на цій полиці приголомшливу «Демономанію чаклунів» Жана Бодена і Реміґіуса Лотарґінського «Демонолатрію», Ієроніма Кардануса «Про розмаїтість речей», Томазо Кампанеллу «Про суть речей і магію». Ніхто з них не сумнівався в результатах астральних проекцій на відстані, хоча у міру розвитку знань і вивчення природи людини ці операції кожен називає по-своєму. А суть явища залишається все та ж: зла, злочинна і таємнича.

– А чому у наш час не чутно про подібні практики?

– Помиляєшся. І сьогодні відбувається те ж саме, хіба, мабуть, рідше і в іншій формі. Ти не чув про досліди видатного французького психіатра Буарака, про його книгу «Рsychologіe іnconnu»? Або про експерименти полковника Альберта де Рохаса, англійського спірита початку XX століття? Їхні досліди з наколюванню поверхні води в склянці, на яку частково перенесли враженнєву оболонку пацієнта, сьогодні відомі всюди серед психіатрів і неврологів.

– Невже ці явища співмірні з забобонами напівбожевільних середньовічних істеричок?

– Поза сумнівом, тільки без жодного демонізму. У нас, в Польщі, народ і сьогодні вірить, що за допомогою фігурок, відлитих з воску або свинцю, можна чаклувати. Про це свідчить передмова до класичного твору XVІІ століття під назвою «Досвідчена чаклунка». Подібним процедурам присвячені кримінальні акти міста Познані за 1544 рік: тоді спалили на вогнищі за чари Дороту Ґнєчкову, яка на прохання пані Керської «лила віск на воду, щоб виявити злодія, який вкрав гроші пані Керської, а віск ллючи, спершу три молитви читала: «Пішла Пречиста Діва Марія; чекав її Син Божий і запитав: – Куди йдеш, Матінка моя дорога? – А йду я, милий мій Сину, зачарувати злодія, який чинив збитки цій пані. – Сотвори, Пречиста Діво, своєю божественною силою, силою всіх Святих Господніх і моєю силою, щоб на цьому місці став той чоловік, що вкрав гроші, в ім’я Отця і Сина і Святого Духа». При цих словах, коли весь віск був вже вилитий, з’явився холоп пані Керської, який гроші украв».