Читать «Сікстен» онлайн - страница 24
Ульф Старк
— Ага, — відповідає тато. — Я покажу тобі машину.
Він підіймає чималеньку дорожню сумку і несе її до ванної кімнати. А вона дивиться на його спину, де написано ЧЕМПІОН.
— Стривай! — каже вона. — Куди ти?
— Як куди? До пральної машини, — відповідає тато. — Сподіваюся, що ти її поремонтуєш. Вона в мене поламана цілу вічність.
— Я? — перепитує жінка.
— Звичайно, — відповідає тато.
Якусь мить він стоїть і дивиться в її великі карі очі. У нього такий самий вираз обличчя, як тоді, коли він дивиться на корів.
— Я й не сподівався, що ти така, — каже він потім.
— Он як, — каже вона. — А якою ти мене собі уявляв?
— Ну, — каже він. — Просто інакшою. В іншому одязі. А коли вже бути чесним, то я чекав чоловіка.
— Чоловіка? — перепитує жінка.
— Так, — каже тато. — Але це не має значення. Ходімо ж.
І вони йдуть до ванної кімнати.
— Тату, — каже Сікстен, коли вони проходять мимо.
— Поговоримо потім, Сікстене, — каже тато. — Мені треба показати пральну машину.
ВIДТЕПЕР
— Усе готово, — каже Емма. — Куди мені його ставити?
Вона вийняла з духовки бройлерне курча. Воно підрум’янилося і гарно пахло. Але Сікстен від того не стає щасливіший.
— Це вже ні до чого, — каже він.
Бо він знає, що все надто пізно.
Ось-ось тато виявить свою помилку! І тоді жінці з карими очима доведеться йти геть.
І тут у кухню вривається тато. Він кидається просто до Сікстена й хапає його за плечі.
— Що ви в біса вигадали? — питає він.
— Ми хотіли для вас якнайкраще, — каже Юнте.
— Атож, — додає Сікстен.
Тато дивиться на Сікстена. І тільки-но розтуляє рота щось сказати, з ванної кімнати гукає жінка:
— Бенні, ану принеси гайковий ключ!
Тато відпускає Сікстена і починає порпатися в кухонних шухлядах.
Коли тато зникає, Емма сідає біля Сікстена.
— Усе буде добре, ось побачиш, — мовить вона.
— Ні, я вже не вірю, — каже Сікстен.
Вони сидять і довго дивляться на салат, що стоїть на кухонному столі.
І триває це доти, доки вони чують дзвінок у двері. Тоді Сікстен біжить відчиняти.
То майстер, що ремонтує пральні машини.
У руках у чоловіка ящик з інструментами.
— Я прийшов поремонтувати пральну машину, — каже він.
— Уже не треба, — відказує Сікстен. — Вона сама поремонтувалася.
— Сама? — перепитує чоловік.
— Так, — відповідає Сікстен. — Хіба ви не чуєте?
Тієї миті машина починає працювати. З ванної кімнати чути, як вона загула й затряслася.
Сікстен зачиняє двері й біжить до ванної кімнати.
Юнте та Емма — за ним.
Сікстенів тато і жінка Танцівливі Ніжки сидять край ванни і дивляться, як машина стрибає по підлозі. З неприкріпленого шланга потоком б’є пінява вода. Вона забризкує стіни й стелю.
А ще вона забризкує тата й жінку.
— Вона запрацювала! — кричить тато. — Бачите? Лишилося тільки трішки відрегулювати.
— То вже іншим разом, — сміється жінка. — Зараз я хочу перевдягтися.
Перед тим, як вийти з ванної кімнати, вона вимикає машину.
А потім бере в руки дорожню сумку й зникає в татовій спальні.
Тато дивиться на зачинені двері. А тоді обертається до Сікстена та Юнте.
— Ту жінку в кіно теж ви підлаштували? — питає він.
