Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 66

Третя частина без перерви переходить у фінал. Образи боротьби, тривожна атмосфера епізоду навали відтворюються у вступі до цієї частини. Тричі повтореним вольовим викликом-закликом композитор підкреслює мужній, цілеспрямований характер головної теми фіналу — теми боротьби. Окремі звороти зближують її з героїчними мелодіями першої частини. Напружено, широкими «хвилями» розгортається симфонічний розвиток головної теми. Це надає фіналу особливої монументальності й величі. Введенням скорботного траурного епізоду Шостакович ще раз підкреслює безпосередню близькість крайніх частіш симфонії. Трагічно, у дусі старовинного повільного іспанського танцю сарабанди звучить цей епізод, переплітаючись потім з темою боротьби. Музика розповідає нам про труднощі іі злигодні війни, про трагічну неминучість великих людських жертв в ім’я перемоги і, нарешті, про завоювання самої перемоги, що увібрала в себе усе величезне вольове напруження нашого народу. Тріумфально-радісне торжество мужньої теми боротьби утверджується в мажорному звучанні останніх тактів симфонії.

З прозорливістю великого художника-оптиміста побачив Шостакович у нелегкі воєнні дні 1942 року яскраву заграву майбутньої перемоги. Своєю музикою він закликав народ до переможного завершення війни в ім’я миру, торжества справедливості й світлих ідеалів у всьому світі. Музичне звернення радянського композитора зрозуміли демократичні сили різних країн. Перше виконання Сьомої симфонії за кордоном 19 липня 1942 року — в Нью-Йорку під керуванням Тосканіні — мало широкі відгуки. У газетах пролунала глибока впевненість у перемозі радянських людей. «…Симфонія дає нам силу духу й надію, що мир прийде». «Країна, митці якої в ці суворі дні пишуть твір безсмертної краси і високого духу, — непереможна».

Сьома симфонія Шостаковича по праву може бути зарахована до найвищих творчих досягнень композитора і всієї радянської музики. Вона навічно залишилась уособленням сили духу, моральної величі радянського народу, трагічної безповоротності людських жертв, величезної моці й розмаху боротьби проти гітлерівського фашизму, неухильної волі до перемоги.

…Відшуміли воєнні грози. Народи пізнали торжество миру, дорогою ціною заплативши за перемогу. Але боротьба не завершена. То там, то тут спалахують на планеті вогнища війни. Прагнення відродити фашизм, спроби задушити одвічне стремління пригноблених народів до свободи і самостійності… У світі неспокійно… Тим актуальніше звучать сьогодні слова Дмитра Шостаковича, сказані у березні 1942 року: «Радянський митець ніколи не стоятиме осторонь тієї історичної сутички, яка триває зараз між розумом і мракобіссям, між культурою і варварством, між світлом і темрявою…»

Дмитро Дмитрович Шостакович — митець, який втілював гострі конфлікти, бачив життя сучасного йому світу в усьому складному сплетінні суперечностей. Його талантові доступне було охоплення цього складного сплетіння, філософське осмислення цих конфліктів, віра у перемогу високих моральних ідеалів. Патріот, комуніст, Шостакович бачив найвищий ідеал торжества справедливості в революційних звершеннях радянського народу. І до святкування 40-річчя Жовтня він пише Одинадцяту симфонію — «1905 рік», присвячену історичним подіям першої російської революції.