Читать «Рибалки» онлайн - страница 88

— Чи можете ви назватися, сер? — констебль зустрів нас не усміхнено, він говорив і одночасно позіхав, а слово «сер» докинув так, що воно прозвучало як останнє слово у поминальній пісні.

— Я містер Джеймс Аґву, співробітник Центрального банку Нігерії, — сказав батько.

Він потягнувся до нагрудної кишені й показав чоловікові свою червону посвідку. Констебль її оглянув. Його обличчя сіпнулося, а тоді проясніло. Він віддав батькові посвідку, всміхаючись усім обличчям, і потер рукою коло скроні.

— Oga, ви нас не обділите? — спитав той чоловік. — Знаєте, як воно робиться, oga?

Його прозорий натяк на хабара роз’ятрив батька, котрий був ревним ненависником усіх форм корупції, що зачумила нігерійський народ. Він часто гірко ремствував на це.

— У мене на це немає часу, — сказав батько. — У мене дитина зникла.

— А! — скрикнув полісмен, ніби на нього раптом зійшло суворе одкровення. — То це ви батько тих хлопців? — задумливо спитав він. А тоді, ніби усвідомивши, що сказав, він мовив: — Перепрошую, сер. Будь ласка, трохи заждіть, сер.

Він когось погукав, і з коридору вийшов іще один полісмен, що якось дивно гупав на ходу ногами. Він підтупав до нас, підніс руку до боку свого худого бородавчатого обличчя, приклав пальці до місця над вухом, а тоді впустив руку вниз, до ноги.

— Їх треба відвести до кабінету заступника голови, — наказав перший полісмен англійською.

— Так, сер! — вигукнув молодший полісмен і знову гупнув ногою об підлогу.

Цей полісмен, який здавався якось дивно знайомим, підійшов до нас із засмученим виразом обличчя.

— Перепрошую, сер, але перш ніж ви зайдете туди, ми мусимо вас обшукати.

Він поводив рукою по батьковому тілі й по кишенях його штанів. Тоді поглянув на мене, ніби просвітив очима, і спитав, чи нема в мене чогось у кишенях. Я похитав головою. Це його переконало, тож він відвернувся і повторив салют рукою до вуха, прокричавши:

— Усе гаразд, сер! — іншому полісменові.

Той коротко кивнув, махнув рукою, запрошуючи йти за ним, і повів нас коридором.

Заступник голови був худорлявим і дуже високим чоловіком із дивовижною будовою обличчя. Він мав просторе чоло, що широчіло вгорі його обличчя, як грифельна дошка. Його очі глибоко сиділи під випнутими, ніби напухлими бровами. Коли ми увійшли, він хутко звівся на ноги.