Читать «Професор Шумейко» онлайн - страница 53

— Варко! А крім квасу у нас щось є?

— Ні краплини, — поклала на себе хрест баба Варка.

А тимчасом люди, розходячись, дивувались: і чого це сьогодні на мітингу не виступав Терентій Іванович (поза очі так називали іноді). Якийсь мітинг не такий.

Так повелося, що на День перемоги дід одягав, ні, спочатку таке: не пив, потім одягав білий чесучевий костюм, чіпляв на нього ордени й медалі та йшов до сільської ради. Нікого не слухав, не бачив, бажав одного — говорити і слухати себе самого. Виступав завжди третім, після парторга. Дід, як для села, був освічений, мав дзвінкий голос і прямий крутий характер. Тому говорив логічно, а головне — критично.

— Що з п'яного візьмеш? — виправдовувався малограмотний голова колгоспу Шульга.

І люди схвально кивали головами.

Це був 1947 рік, голод не тільки в нашому селі, а скрізь, та ще й непосильні податки. Сказати щось боялись, пошепки більше. І коли на трибуні (сам виходив) з'являвся Терентій Іванович, односельці знали — буде надзвичайна подія.

— Бив гадів-фашистів і буду! Подивіться, люди, скільки тих могил по селу, скільки кладовищ у Кокорі, Вовкотечі? Скільки удів. Із чоловіків на моїй довжелезній вулиці я, Марусі Цубихи син-епілептик, Ілько Семенець без обох ніг. Оце й усе. Сиджу біля Дніпра, вуджу. Думаєте вода у Дніпрі? Кров, тільки барву її забрала течія.

— Де мій син Миша, невістка? (Тут дід Терешко дуже вилаявся.)

— Терентію Івановичу! Школа стоїть, діти слухають, не матюкайтесь, — попросив парторг.

— Хай слухає і школа, і діти. їхні матері обірвані і голодні ходять на роботу в колгосп, одержують по 100 грамів висівок за трудодень!

— Воно трохи не так з натуроплатою, Терентію Івановичу, — перебив голова колгоспу.

— Так! Так! А яблуні, груші, вишні — під сокиру, бо податки задушили (тут Терентій Іванович плюнув убік і знову вилаявся).

Далі показують, що слід завершувати, а дід своєї:

— Я коли у німця був, сади бачив. Ото сади! Шнурки, без травинки, і щороку родять. Я висівки і вимочений люпин їм, а у німця сир їв, голландський називається.

Люди зааплодували, парторг вийшов наперед і до людей:

— Бачите, Терентію Івановичу справді тяжко, постраждав чи не найбільше, син погиб, невістку з ріднею живцем спалили, а сам допомагав партизанам. Тому, бачите, коли вип'є, то щось таке нафантазує...

— Не пив сьогодні, ні краплі в роті. Оце сказав, наче полегшало.

— Федоре Кириловичу! Давайте там завершальну зі своїм хором «Утро красит.»

А дід Терешко кланяється людям, бере бабу Варку під руку і йде додому. А тоді.

А сьогодні?

— Що ж це зі мною, Варко? Я прогавив мітинг! Чуєш, стерво?

— Та чую. Твоя покійна мати, Тереш-ку, казала: Піз він і є Піз. Треба було на мітинг іти не повз крамницю.

— Могла б і не пустити!