Читать «Професор Шумейко» онлайн - страница 11

— А ви впізнаєте мій голос?

— Впізнаю, — твердо сказав Клим Іванович.

ІІІ. Дома

Переступивши поріг своєї квартири, Клим Іванович відчув — серце затріпотіло так, що відлунилося в скронях. Яка розкіш! Яке щастя — власний дім! Свої капці, свої книги, своя постіль, свій туалет і... шалені обійми дружини. Його охопила пристрасть. Навіть у пору залицяння він так не цілував дружину: руки, шию, очі, всю.

О ви, жінки, з якими щойно розпрощався Шумейко на вокзалі! Звиняйте. Не вийшло з нього одеського коханця!

Я — однолюб. А може — наслідок стресу? Байдуже. Клим Іванович був сьогодні щасливий. Потім обідали. Тут, дорогі мої читачі, доведеться процитувати іспанського письменника-гумориста Хуліо Камба: «Я не зрозумію людину до кінця, поки не побачу, як вона їсть». Ви б бачили, як їла наша Ната. Вона не їла, поїдала, як гусінь шовковицю, усе підряд: борщ, м'ясо, рибу, варені, смажені овочі, булочки, цукерки, приправи, коріння. Хто пам'ятає, з продуктами у 70-х було важко. Моя рідненька так стужилася за нами, що на стіл вивалила всі місячні запаси.

— Натусю! Зле буде твоєму животику!

— Нехай їсть дитина, бачиш, як зголодніла!

Люди добрі! Чи мені шкода для своєї дитини чогось, навіть їжі? Та це ж небезпечно після одеської дієти! Аби зрозуміти, не обов'язково мати вищу освіту. У моєї дружини — вища освіта.

— Досить! — гримаю на Нату і виставляю її із-за столу.

— Чого ти, Климе, кричиш на дитину?

Шумейка почали дратувати недоречні зауваження дружини. От-от мала спалахнути сварка. Так у них бувало: шалені пристрасті, а потім через дрібне — сварка. Сьогодні він не хотів цього допустити, тож перевів мову на інше.

— Які новини?

— Твій науковий керівник телефонував.

— А ще?

— Куземського звільнили з роботи.

— Оце новина! Вакансія у відділі?

— Вакансія.

— Не чула кого мітять?

— Не чула.

Дружині здалося, що Клим зрадів останній новині. Стало неприємно. Чітко ж сказала — не «звільнився», а «звільнили». Почала прибирати зі столу, потім перебирати у валізі чоловіка.

— Зачекай, я сам.

Клим Іванович непомітно витяг пляшку з-під «Ркацителі» і сховав у кабінеті. Переховаю потім. А може, викинути?

Дружина, порядкуючи на кухні, вкотре відчула: щось ламається, щось ламається... Тільки не сьогодні. Вакансія Куземського не виходила їй з голови. Зарплата, зв'язки, путівки. Куземському були підпорядковані майже всі оздоровчі центри: санаторії, пансіонати, піонерські табори. Це тобі не «Чорноморка» в Одесі. Путівку виклянчували майже рік. Мій Клим запалився. Я ж не проти. Але так відверто радіти звільненню добросовісного Куземського? Щось у Клима ламається. Тільки не сьогодні. Бо це ж сварка. Намагалася бути спокійною, уважною.

— Слухай, рідненька! Кажеш, не знаєш, кого мітять замість Куземського?

— Не знаю.

— Щось дурне ти завжди знаєш, а путнє повз тебе проходить.

— Доню! Іди до мене, — аби перевести розмову на інше, звернулася до дитини. — Розкажи, як тобі відпочивалося, з ким подружилася?

О ні! Давай спочатку голівку змиємо. Шампунем без слізок. Дівчинка заплескала в долоні й заходилася обціловувати маму. В обох світилися обличчя.