Читать «Прокрастинація» онлайн - страница 150

Фізичні вправи стимулюють вивільнення фактора росту, відомого як нейротрофічний фактор головного мозку (BDNF). BDNF схожий на добриво для вашого мозку (Рейті називає його Miracle-Gro за аналогією із компанією-виробником добрив) і допомагає нейронам рости здоровими й міцними, з розгалуженнями, які з’єднуються аж з 10 000 інших нейронів. Крім того, BDNF стимулює ріст нових нейронів, включно з новими нейронами в гіпокампі. Як ви, мабуть, пам’ятаєте, гіпокамп має життєво важливе значення для зберігання пам’яті, тож він відіграє важливу роль, допомагаючи нам вкладати те, що відбувається в будь-який окремий момент часу, у ширший контекст вже пережитого нами досвіду. Завдяки гіпокампу ми можемо бачити всю картину.

Ця здатність вкладати в контекст незамінна для контролю нервових потрясінь. Коли ви відчуваєте муки прокрастинації і вас переповнює побоювання, тривога, непокора чи страх, у вашому мозку активізується детектор загроз — амигдала, або мигдалоподібне тіло. Зазвичай гіпокамп допомагає оцінити загрозу об’єктивно, щоб ви не застрягли в циклі страху. Ви можете сказати собі: «Я не втрачу все, якщо не сплачу рахунок по цій кредитці вчасно; останнього разу мені довелося заплатити штраф за протермінування». Однак, як зауважують Рейті та інші, хронічний стрес спричиняє значну шкоду гіпокампу (фактично, коли нейрони відмирають, він зсихається), і він починає гірше пам’ятати минуле. В міру того, як детектор загрози міцнішає і ви все більше запалюєтеся, реалістичні думки відходять на задній план. От тоді стає справді страшно починати писати той звіт, займатися протермінованою податковою звітністю чи йти на пошту за всіма тими листами, які назбиралися за останніх шість місяців.

Фізичні вправи не лише «блокують усі негативні впливи хронічного стресу; вони також можуть дати їм зворотний хід». Експерименти на щурах показали, що зменшений гіпокамп може завядки фізичним вправам повертатися до свого попереднього стану! Усього через три місяці регулярних занять спортом об’єм крові у гіпокампі зростає на 30 %. Тож починайте рухатися; це допоможе вашому мозку зрушити вас із мертвої точки. Ось кілька рекомендацій, як взятися до цього.

Придбайте (і використовуйте) крокомір. Медики рекомендують щоденно проходити 10 000 кроків, що приблизно дорівнює відстані у 8 км. Використання крокоміра (який ви прикріплюєте собі на пояс) значно збільшує ймовірну кількість кроків, які ви зробите, — приблизно на півтора кілометра щодня! Коли ви носите крокомір, зараховується кожен, навіть найменший, крок. Якщо ви ходитимете більше, то почуватиметеся краще, мозок працюватиме чіткіше, а ви матимете настрій братися до завдань, яких довго уникали.