Читать «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.» онлайн - страница 161

Іспитовий строк – це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і протягом якого він зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки та інші умови випробування під загрозою реального відбування призначеного покарання. Цей строк містить загрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не виконуватиме умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов’язки. Значення іспитового строку полягає і в тому, що лише протягом цього строку особа визнається судимою і за нею здійснюється контроль органів виконання покарання. Іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля – звільнення від відбування призначеної основної міри покарання чи реальне його відбування. Тривалість іспитового строку встановлено в ч. 3 ст. 75 КК України у межах від одного до трьох років. Критерієм його тривалості в кожному конкретному випадку має бути час, потрібний для того, щоб засуджений довів своє виправлення без відбування основного покарання. Цей критерій необхідно визначати з урахуванням характеру і тяжкості вчиненого злочину, виду і строку призначеного покарання, обставин, що характеризують особу засудженого, тощо. Обчислення іспитового строку починається з дня постановлення вироку, і він не може скорочуватись у заохочувальному порядку (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 зі змінами від 10 грудня 2004 року).

На звільненого від відбування покарання з випробуванням засудженого судом може бути покладено певні обов’язки. Їх вичерпний перелік наведено у ст. 76 КК України: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; 3) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; 4) періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції; 5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.

У разі потреби суд може покласти на засудженого один або кілька обов’язків. Контроль за їх виконанням значно посилює попереджувальний вплив на засудженого і тим самим посилює ефективність звільнення з випробуванням.

Важливе значення мають кримінально-правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 78 КК України). Вони можуть бути як сприятливими, так і несприятливими для засудженої особи. Сприятливими є: 1) звільнення за рішенням суду від відбування призначеного покарання замість його відбування; 2) погашення у зв’язку з цим судимості. Несприятливими наслідками визнаються: 1) направлення засудженого для відбування призначеного покарання та 2) призначення покарання за сукупністю вироків у разі вчинення засудженим упродовж іспитового строку нового злочину.