Читать «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.» онлайн - страница 162
В. М. Куц
Найбільш бажаним для суспільства, а також для засудженого та його близьких є сприятливий наслідок у виді остаточного звільнення від відбування призначеного покарання. Остаточне звільнення здійснює суд після встановлення, що іспитовий строк минув відповідно до встановлених судом вимог: засуджений виконав покладені на нього обов’язки і не вчинив протиправних діянь. У цьому разі, як уже зазначалося, закон передбачає пільгове погашення судимості. Воно випливає із попереднього наслідку – звільнення від відбування призначеного покарання і настає одночасно з ним у день ухвалення рішення судом, а у разі призначення засудженому додаткового покарання, строк якого перевищує тривалість іспитового строку, – з дня відбуття цього додаткового покарання (п. 1 ст. 89 КК України).
Несприятливі наслідки настають для засудженого у двох випадках. По-перше, коли засуджений направляється судом для реального відбування призначеного йому покарання через те, що він не виконав покладених на нього обов’язків або систематично (тричі і більше разів) вчиняв правопорушення, які потягли за собою адміністративні стягнення (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 зі змінами від 10 грудня 2004 року № 18). При невиконанні покладених на засудженого обов’язків суд у кожному випадку повинен з’ясувати причини їх невиконання. По-друге, несприятливим наслідком є вчинення засудженим упродовж іспитового строку нового злочину. Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України суд призначає покарання за новий злочин, а потім приєднує до нього повністю або частково покарання, раніше призначене при звільненні з випробуванням, тобто тут застосовуються правила призначення покарання за сукупністю вироків, установлені статтями 71 та 72 КК України.
Порядок здійснення такого звільнення визначено у ст. 79 КК України. Зазначений вид звільнення від відбування покарання з випробуванням є спеціальним щодо звільнення, передбаченого у ст. 75 КК України. За низкою ознак він не відрізняється від нього, але має свої особливості. Головною є та, що таке звільнення застосовується виключно щодо вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.
Певні особливості має й тривалість іспитового строку при застосуванні цього виду звільнення, що визначається в межах строку, на який жінка відповідно до закону (ст. 179 Кодексу законів про працю) може бути звільнена від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами та доглядом за дитиною до досягнення нею семирічного віку. Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією.