Читать «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.» онлайн - страница 159

Громадські роботи в їх сучасному розумінні вперше були застосовані у Великій Британії в 1975 році саме як залучення до таких робіт осіб, які перебувають під випробуванням у зв’язку із звільненням від відбування покарання. Така практика відома й у кримінальному законодавстві Франції, Швеції та Данії. Наприклад, у кримінальному законодавстві Данії випробувальний період (максимальний строк два роки) завершується тоді, коли засудженим виконані зобов’язання щодо громадських робіт.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням регламентується статтями 75–78 КК України. У першій із них зазначено, що якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Отже, звільнення від відбування покарання з випробуванням можливе при призначенні таких основних покарань, як виправні роботи, службове обмеження для військовослужбовців, обмеження волі або позбавлення волі. Причому при засудженні до позбавлення волі таке звільнення допускається лише при його призначенні на строк не більше п’яти років.

Щодо додаткових покарань зауважу, що у ст. 77 КК України припускається можливість не лише призначення, а й реального застосування таких покарань, як штраф, за умови, що його передбачено санкцією закону, за яким засуджується особа, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Закон виключає можливість призначення в таких випадках лише одного додаткового покарання – конфіскації майна.

Передумовою застосування такого звільнення від відбування покарання є призначення особі вироком суду покарання за вчинений злочин.

Підставу цього виду звільнення визначено в ст. 75 КК України досить широко, що надає суду можливість конкретизувати її залежно від обставин справи. В законі зазначено, що звільнення з випробуванням може бути тоді, коли суд дійде висновку, що, виходячи із тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, виправлення засудженого можливе без відбування покарання.