Читать «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.» онлайн - страница 154
В. М. Куц
У частині 5 ст. 74 КК України передбачено можливість звільнення від покарання за наявності підстав, визначених у ст. 49 КК України, а саме: у зв’язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. Одразу постає питання щодо конкуренції зазначених кримінально-правових норм. У навчальній літературі це питання зазвичай не висвітлюється. У пошуках відповіді на нього доцільно орієнтуватися на висновок професора А.О. Пінаєва, який вважав, що можливість звільнення від покарання за правилами ст. 49 КК України настає тоді, коли строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчуються не в період проведення досудового слідства, а в період судового розгляду справи. Відповідно до кримінально-процесуального законодавства України судовий розгляд кримінальної справи повинен закінчуватися винесенням вироку. Тому в зазначеній ситуації суд повинен винести обвинувальний вирок, але з огляду на те, що строки давності закінчилися, винести його без визначення покарання, тобто звільнити особу від кримінальної відповідальності. До речі, незважаючи на те, що в ч. 5 ст. 74 КК України визначено, що особа може за вироком суду бути звільнена від покарання, за своєю природою цей вид звільнення від покарання все-таки є
З огляду на назву ст. 84 КК України, вона мала б бути такою, що висвітлює зазначене кримінально-правове явище, тобто звільнення від покарання. Насправді ця стаття переважно містить інші положення – регулює порядок звільнення не від покарання, а від відбування призначеного покарання.
Винятком є лише ч. 2 ст. 84 КК України. З її буквального тлумачення можна дійти висновку, що, керуючись визначеними нею правилами, можна звільнити особу не лише від відбування призначеного покарання, а й від власне покарання, тобто винести обвинувальний вирок без визначення в ньому покарання. У ній ідеться про те, що особа, яка після вчинення злочину захворіла на іншу (крім психічної) тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання.
Спільним наказом Державної пенітенціарної служби України та Міністерства охорони здоров’я України від 18 січня 2000 року № 3/6 затверджено «Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання». І хоча, судячи з назви цього документа, він регулює питання, пов’язані із звільненням від відбування покарання, його положення слід застосовувати також в ситуації, що розглядається, оскільки іншого нормативного акта з цього приводу немає.
Зауважимо, що сам факт захворювання на тяжку хворобу, що або не перешкоджає відбуванню покарання, або від якої можна вилікуватися в процесі відбування покарання, не створює підстави для даного виду звільнення. Тому закон вимагає, аби суд приймав рішення про те, що певна хвороба перешкоджає відбуванню особою покарання з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру захворювання особи засудженого та інших обставин справи (ч. 2 ст. 84 КК України).
