Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 97

Поки на одному березі озера тривав цей фестиваль богемної розпусти, більш пуританські Фрейд та його донька Анна відпочивали на іншому; то було, як Геллер каже, «ортодоксальний й гожий істеблішмент психоаналізу, твердиня мудрості та моральності… візаві банди прогресивних соціоутопістів та сексуально супервільних протагоністів лівого крила психоаналітиків».

Хоча Геллер спала із представником нового покоління аналітиків, але свого сина вона відіслала на аналіз до однієї із завсідниць індустрії; тож в Анни Фрейд в опозиційному таборі був свій маленький шпигун. У своїх тематичних записках вона цитувала дитячий опис Геллера того відпочинку на озері: «Одружені пари там не займаються коханням одне з одним, але дружньо ставляться до інших чоловіків та жінок, “до яких їм насправді діла нема”» (Карл Франк, сексуальний партнер матері Геллера, крутив інтрижки не лише із Лорою Канн (ще до того, як її аналізував Райх), але, згідно з твердженнями Райха, у Грундльзее 1929-го він переспав з Енні Райх). У центрі уваги тих вакацій на Грундльзее була колишня дама Феніхелевого серця Берта Борнштейн, яка разом із своєю сестрою Штефою зіграли радикальну роль у становленні Феніхелевого «Дитячого семінару»; Геллер розповідає, що коли вона опинилася на середині озера, «діти поприлипали до біноклів, спостерігаючи за тим, як, піддавшись потужному наступу короткотривалої пристрасті, разом з істориком мистецтва доктором Ернстом вони зникли у дні веслового човна».

Того літа Райх поїхав зустрітися з Фрейдом на його віллі біля озера. Райх щойно опублікував першу частину «Сексуальної революції» («Статева зрілість, сексуальна абстиненція, подружня моральність»), і їхня розмова, знову ж таки, про потребу відбирати дітей від сімейного середовища, якщо хтось та й збирався уникнути розвитку в них Едіпового комплексу, а отже, і неврозу, затріщала по швах у їхніх дружніх відносинах. «Я наголосив, що все ж потрібно розрізняти сім’ї, які засновані на любові, та ті, де править примус, — пригадував Райх. — Я сказав, що треба було зробити все можливе, аби запобігти неврозу. І він відповів: “Ваша точка зору раз і назавжди зійшла із стежки, якою йде психоаналіз”».

«То не питання техніки аналізу характеру, а сексуальна революція не давала йому спокою, — пізніше вторив Райх. — Він був дуже злим… Замість того, аби палко стати на захист його ідей, один з його студентів, якому судилося розвивати й нести його помисли у світ, ось він я — стояв там, “збиваючись зі шляху”… Але ні, ні, зі шляху я не збився». Райх, не розпізнаючи комплексу свого власного батька з усією притаманною йому амбівалентністю, вважав, що він радше розвиває теорії Фрейда, а не віддаляється від них. Видається, що, використовуючи фразу «збиватися зі шляху», Фрейд мав на увазі Райхову не тільки ментальну, але й теоретичну віддаленість. Десь посередині їхньої гарячкової суперечки Фрейд порадив Райхові поїхати до Берліна, аби побачитись із Шандором Радо (або ж Зіґфрідом Бернфельдом) задля третьої спроби завершити свій аналіз, і Райх, повсякчас уважний до рекомендацій свого ментора, вирішив послухатися його.