Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 93

1921 року Ленін зробив заувагу лідерці німецьких комуністів Кларі Цеткін, що «комунізм не призведе до аскетизму, а принесе зі собою насиченість та радість, і саме сексуально вдоволені люди допоможуть досягнути цього». Однак Ленін не бажав закладати вільну сексуальність як наріжний камінь нового суспільства, як, на думку Коллонтай, це мало би бути. Ленін помер 1924-го, і всі елементи його із Цеткін епістолярного жанру опублікували, й відтак стало відомо, що, насправді, позиція, яку він займав стосовно питань сексуальних, була радше консервативною, аніж ліберальною. Ленін застерігав, що молодь могла підпасти під згубний вплив дивакуватих фрейдівців, що лиш шукали виправдання своїй «гіперсексуальності»:

«Хоч особисто я претендую хіба що на роль похмурого аскета, так зване “нове сексуальне життя” молоді (а подекуди й старих) почасти здається мені суто буржуазним, таким собі розширенням буржуазних борделів. А це взагалі не має нічого спільного із вільною любов’ю — такою, яку ми, комуністи, розуміємо. Ви, певне, знаєте про відому теорію того, що в комуністичному суспільстві вдоволення сексуальних бажань, любовних утіх буде таким самим простим й звичайним явищем, як випити склянку води. Ця от теорія склянки води звела нашу молодь з розуму, дуже звела. Для багатьох хлопчаків та дівчат вона стала фатальною… Звичайно, спрагу треба втамовувати. Але хіба ж нормальна людина за нормальних обставин лягає в стічну канаву й п’є з калюжі чи то зі склянки, вінця якої заплямовані губами інших?.. Революція вимагає концентрації, нарощення сил… Розбещеність у сексуальному житті — це прояв буржуазії, [вона] є феноменом занепаду».

Річ у тім, що 1921 року, коли він писав ці слова до Клари Цеткін, Ленін (чоловік, про якого ходили чутки, що він імпотент чи ж просто сексом не надто цікавиться) уже встиг посваритися із Коллонтай, бо надто сильно йому допекло те, яку роль та відіграла у заснуванні Робітничої опозиції — організації, яка займалася викоріненням репресивної бюрократії з лав уряду. Робітничу опозицію заборонили на з’їзді комуністичної партії 1922 року, Коллонтай звільнили з керівного апарату партії й відправили на дипломатичну службу; у той час, коли Райх гостював у Росії, Сталін уже знайшов для неї ефективний застосунок у Норвегії, де вона служила першою в історії жінкою-послом. 1929 року Сталін розпустив жіночий відділ партії, головою якого колись була Коллонтай, і всі її сексреформи зійшли на пси; аборт знову став незаконним, процес розлучення ускладнився паперовою тяганиною, порнографія заборонялася, гомосексуальність знову стала підсудною справою, а сексуальну освіту заборонили.