Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 91

Коли на початку 1970-х Лазкі давала інтерв’ю британському письменникові та театральному критикові Кеннету Тайнену, вона змалювала таку картину успішності їхнього орієнтованого на агітацію підприємства, яка добряче відрізнялася від того, що розказував Райх: «Ми зупинялися в якомусь із робітничих районів міста, роздавали листівки й виголошували промови, розповідаючи та пояснюючи людям, що таке контроль народжуваності: у католицькій країні це була заборонена тема. Але значної публічної уваги ми не привернули, хіба що у найбільш консервативних друкованих виданнях, які лише висміювали наші намагання. Віллі витрачав практично все, що заробляв, на ці брошурки та організацію публічних зустрічей. Він міг спуститися до підвалу кав’ярні і вести мову із приблизно сотнею людей про потреби поєднання ідей Фрейда та Маркса. А потім газета «Правда» напише: «Масові збори мешканців Відня із доктором Вільгельмом Райхом». Попри таку невтішну кількість присутніх, яку значно перебільшувала радянська машина пропаганди, «Райх любив цю справу, — згадувала Лазкі, — то був його хліб насущний».

Райх так сподівався змінити суспільство, звільнивши робочий клас від їхніх сексуальних ідефіксів, що сказав 1951 року Куртові Айзлеру: усі ці вилазки з його активістами були одним із найглибших та найзмістовніших досвідів, які той отримав як лікар. «Я ніколи не забуду привітних, схвильованих облич, сяючих очей, тієї напруги, того контакту. Немає жодних сумнівів, докторе Айзлер, це питання ще вийде на належний йому рівень, де б це не було. Воно вб’є будь-якого диктатора. Немає жодних сумнівів щодо соціальної сили, що криється в ньому. Це сила майбутнього. Це сексуальна революція». Не один Райх мислив, що якби люди викинули за борт життя свої сексуальні обмеження, усі інші авторитарні репресії випарувалися б разом з ними; в Амбулаторії його підтримувало багато молодих аналітиків.

* * *

У серпні 1929 року Вільгельм та Енні Райх здійснили паломництво до Росії. То був рік падіння Волл-стрит, яке мало б виставити на показ крихкість капіталістичної ідеології. У Європі вирувало масове безробіття (між 1928 та 1932 роками, після п’яти років відносного процвітання, рейтинг безробіття в Австрії збільшився удвічі). Та Росія, яку відвідав Райх, була утопічним плодом його уяви, який, вочевидь, мав імунітет до труднощів та проблем, з якими він боровся вдома. Перше, що зробив Райх, коли перетнув кордон Радянського Союзу, розпочинаючи свій двомісячний візит, то це палко обійняв прикордонника Червоної армії, якого, вважав Райх, поставили там, аби він привітав його з прибуттям: «Він лише глянув на мене з диким подивом та без краплі розуміння в очах». Згодом Райх написав про те тепло, яке не повернулося до нього взаємністю його товариша: «Був у моєму житті тривалий період, коли от саме так зі мною і поводилися. Щось дуже щиро пропагували, і я сприймав це серйозно. Потім знову і знову до мене доходило, що я поставився до цього серйозніше, аніж сам пропагандист».