Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 8

Ініціатором розриву в спілкуванні між обома був Райх; його син-юнак Пітер, учень школи Саммергілл, сказав Ніллу, що батько стверджує, ніби американські літаки, які пролітали над школою Саммергілл, були послані захистити його. Нілл відповів, що це нонсенс (поблизу розташовувалася величенька авіабаза ВПС США), і коли Райх дізнався про Ніллову відповідь, то сказав, що йому не можна довіряти.

Через радикальне минуле нагляд за Райхом розпочали майже одразу після його прибуття в Америку (справа, заведена на нього у ФБР, містила 789 сторінок). 1947 року журнал «Harper’s» представив Райха американцям як лідера «новітнього культу сексу та анархії», а Управління продовольства та медикаментів (УПМ) узялося розслідувати його облудні заяви про акумулятор, і 1954 року суд постановив, що Райх повинен перестати здавати напрокат та продавати свої апарати. Коли він порушив судову заборону, його засудили до двох років відбування покарання в місцях позбавлення волі. Акумулятори, що зосталися, разом із брошурами та книгами (включно із примірниками «Сексуальної революції») спалили, бо ж ті вважалися розповсюджувачами «недобросовісної реклами». Він помер від серцевого нападу 1957 року в федеральній тюрмі Льюізбурґ, відсидівши там вісім місяців. Якщо заяви Райха були всього-на-всього сміхотворним мольфарством, як стверджували лікарі із УПМ, які їх і спростовували, і якщо він був лише параноїдальним шизофреніком, як умовивів один судовий психіатр, то чого б урядові США було вважати його такою загрозою? Що в Америці відбувалося такого, що в результаті Райх став прообразом повномасштабного остраху?

Залишаючи Саммергілл, я вирушив у пригодницьку подорож-пошук відповіді на запитання, ким насправді був цей споконвічно божевільний учений, чия спадщина похована разом із ним у його камері, що схожа на труну. Критик Луї Менан описував Артура Кестлера, з яким Райх розділяв комунальну кімнату в Берліні, як «дещо схибленого пейсмана, якого життя покидало по всій Центральній Європі і всіх історичних полицях цього клятого століття». Райхова історія ішла майже таким самим мандрівним шляхом, і, роздивляючись її, я сподіваюся розгорнути сувої його епохи під новим кутом бачення. Розглядаючи історію Райхової камери, можна видобути історичні записи того, як у XX столітті секс ставав явищем політичним, стикаючись на своєму шляху із Гітлером, Сталіним та МакКарті. Райх створив сучасний культ оргазму, прирівнюючи сексуальну потенцію до психічного здоров’я. Він убачав зв’язок між сексом та політичними репресіями й був переконаним, що екстаз — це точка супротиву, що мала імунітет до спроб політичного контролю. Звичайно, пероральні контрацептиви — ліцензовані УПМ як засіб для лікування жінок із менструальними розладами 1957-го (рік, коли помер Райх) — призвели до нечуваного раніше технологічного прориву, який полегшив сексуальну лібералізацію наступного десятиліття. Все ж Райх, мабуть, більше аніж будь-який інший мислитель на тему сексу, уже й до того сповнив еротичний ентузіазм 1960-х інтелектуальним обґрунтуванням і заклав теоретичні основи тієї ери.