Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 65

* * *

27 квітня 1924 року Енні Райх народила перше дитя — донечку, яку назвали Євою. Вони переїхали до великої квартири в розкішному будинку з фасадною ліпниною на Блінден-штрассе (вулиця Липова), вікна якого виходили на жіночу в’язницю. Завдяки буржуазному походженню сім’ї, до якої Райх пішов за зятя, помешкання було пишно умебльовано. Вони найняли няньку, яка відповідала за дотримання дитиною чіткого режиму прийому їжі й вела акуратний звіт за методом Фрейда про проходження Євою оральної та анальної стадій її раннього розвитку.

У своєму житті Райхові насолоджувався тим, що він згодом називав «танцями ти обговоренням вистав за Ґете»: як Енні так і він вели активне професійне та соціальне життя. Взимку вони часто їздили в австрійські Альпи покататися на лижах — то був спорт, в якому Райхові не було рівних, — й відвідували австрійські озера з друзями влітку; вони були частими гостями на вечірках у Відні, а також на пікніках за містом та брали участь у піших походах у гори.

Коли Райх ще тільки долучився до цієї соціально-професійної когорти, психоаналітики були ізольованою групкою дисентерів, але тепер, коли Фрейд, а разом із ним Райх та його товариші, набували визнання із блискавичною швидкістю, майже всі аналітики насолоджувалися своїм новим статусом більш респектабельних авангардистів. Того року на честь святкування 68-го дня народження Фрейда Віденська міська рада присвоїла йому звання Bürgerrecht — почесного громадянина Відня, надавши почесне право вільного пересування містом.

Тепер Райх був на вершині психоаналітичного руху, визнаний лідер його другого покоління, що зійшов на трон, коли Фрейд почав поступово відходити на задній план. У жовтні 1923 року через рак, який пронизував його щелепу, Фрейду вирізали верхнє піднебіння — недуга, через яку той за останні 16 років свого життя пережив ще тридцять операцій. Коли його злоякісну пухлину вирізали, Фрейдові доводилося носити протез, який у його сім’ї поміж собою називали «монстром»: той слугував перегородкою між його носовою та ротовою порожнинами, аби аналітик міг їсти та говорити. Фрейд вперто продовжував курити; тепер, аби втримати сигару між зубами, йому доводилося утримувати щелепу відкритою за допомогою прищепки. Монстра доводилося поправляти що декілька днів, аби той не дірявив його пошкоджену раком внутрішню сторону щоки, бо ж інфекція, що могла виникнути в результаті такого внутрішнього пошкодження могла зробити його глухим на одне вухо — праве, на його щастя, відтак позбавивши його необхідності розвертати аналітичну кушетку, в узголів’ї якої він сидів.

Аналітики Карл Абрагам та Фелікс Дойч провідували Фрейда під час реабілітації після першої із тих багатьох операцій, на віллі, яку той винайняв у Земмерінгу, селищі в австрійських Альпах. «Ми багато говорили про Професора [Фрейда], — писав згодом Дойч, — про те, як він все більше і більше витягує з людей, що А[брагам] і сам відчув на собі, коли одного разу залишався в Земмерінгу. Нагорі, у своєму кабінеті Професор [Фрейд] мав телескоп, за допомогою якого досліджував місяць та зорі, а вдень вивчав схили та гори району. Він усе більше і більше витягує зі світу».