Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 45

У результаті таких розбіжностей у поглядах Райх завершив практикувати психоаналіз. Письменниця й психоаналітик Лу Андреас-Саломе, яка була музою Ніцше та Рільке, одного разу написала, як Фрейд зауважив, що Садґер «вочевидь насолоджується об’єктами свого аналізу більше, аніж власне допомагає їм чи чогось вчиться у них». Чи сповнювало Райха те, що він практикував психоаналіз, новими знаннями, чи радше лоскотало нерви Садґеру, залишається питанням без відповіді. Райх, без жодних на те сумнівів, підливав масла у вогонь, в якому горіла повага до Садґера в колах психоаналітиків, і шукав для себе більш політично вигідного наставника. Він продовжував лікування із Паулем Федерном — талановитим, депресивним та неорганізованим віце-президентом віденського товариства, який не лише аналізував Райха безкоштовно, але й, почасти, підгодував свого збіднілого пацієнта.

Федерн працював аналітиком з 1903 року (він був п’ятим, кого прийняли до Фрейдового товариства) і був активним соціалістом, відданим реформам, і — попри їхні подальші розбіжності — він, як ніхто інший, допоміг Райхові пізнати можливості, які психоаналіз надавав для покращення світу, в якому той жив. Батько Федерна був визнаним лікарем, а його мати заснувала Дім урегулювання — організацію, що за допомогою імплементації державних освітянських програм та ініціатив з охорони громадського здоров’я розвивала суспільний добробут у збіднілих районах Відня. Пауль Федерн входив до ради правління цієї установи, коли на її чолі засідала його сестра. Федерн був одним із двох психоаналітиків, яких згодом оберуть до парламенту (іншим був Фрід’юнґ); він став членом муніципальної ради Відня й відповідальним за очищення армійської в’язниці від вошей та проведення опитування щодо питань матеріально-побутових умов життя, про результати яких повідомляли комендантів будинків.