Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 41

Після того, як сувій аналізу фрау Канн було згорнуто, вони з Райхом знову зустрілися на одному із Феніхелевих семінарів із сексології, в рамках якого Канн читала лекцію про заснування дитячих садків, руху, появу якого тісно пов’язували зі стрімким підйомом радикального фемінізму («Жінки та діти є найбільш занедбаними з-поміж усіх інших людей», — писав 1848 року Фрідріх Фробель, фундатор першого дитячого садочка). Прочитавши доповідь й осмілівши від відновленої впевненості в собі, Канн скористалася нагодою запросити Райха на прогулянку до Віденського лісу. Хіть оволоділа ними прямісінько в лісі, що оповив Відень. «Лора розпустила волосся, — писав Райх, — вона знала, чого хотіла, і не приховувала цього. Зрештою, вона більше не була пацієнткою. Це була справа, що стосувалася лише нас обох. Я покохав її, і щастю її не було меж».

Батьки Канн одразу ж зчинили тиск на пару, аби ті одружилися, на що Райх не погодився, бо ж вважав, що ще замолодий і все ще закоханий, хоч і не взаємно, у Лію Лазкі. Знову ж таки, цитуючи Отто Вайнінґера, Райх характеризував Канн як великодушну «коханку-матір», а Лазкі, яка знехтувала ним на користь Сваровскі, як повію. Ідучи в гірські походи, Райх та Канн спали разом, але, повертаючись до Відня, повинні були розбігатися по особистих ліжках, позаяк власниця помешкання, в якому жив Райх, не дозволяла водити жінок, а батьки Канн суворо забороняли будь-які передшлюбні відносини. Канн пішла з дому і винайняла кімнату в помешканні своєї подруги, аби вони могли й надалі бачитися без батьківського втручання. «Кімната не опалювалася, і там було жахливо холодно, — згадував Райх у «Пристрасті молодості». — Лора захворіла, у неї піднялася температура, що призвела до небезпечного ревматизму суглобів, а через вісім днів, у розквіті юності, вона померла від сепсису».

Матір фрау Канн, яка знайшла в її вбиральні забруднене кров’ю спіднє, звинуватила Райха в тому, що той організував незаконний аборт для її доньки, і припустила, що саме це і вбило її — вона обзивала Райха вбивцею, вважаючи, що він самотужки й недбало провів операцію. Сподіваючись довести свою непричетність, Райх показав пані Канн останній запис її доньки у своєму щоденнику, датований 27 жовтня 1920 року:

«Я щаслива, невимовно щаслива. Ніколи б не подумала, що відчуватиму таке, але це так. Найдовершеніше та найглибше блаженство. Мати батька і бути матір’ю — і це в одній особі. Весілля! Моногамія! Нарешті! Ще ніколи не злягалася із таким чуттєвим задоволенням, такою насолодою і таким відчуттям єдності та взаємопроникнення, як тепер. Ніколи не було такої паралельної захопленості мого розуму й тіла. І це гарно. І тепер у мене є напрям — чіткий, непорушний і певний: я подобаюся собі такою. Я задоволена настільки, наскільки це задумала природа! Лиш одного мені не вистачає: дитини!».