Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 31

Коли Райхові було десять, батько організував йому репетитора. Райхова мати, якій тоді було 33, коли її чоловік був у від’їзді, крутила із тим вчителем, доктором Саштером, інтрижки. Райх ніч за ніччю ставав свідком уривчастих моментів материної нерозсудливості, які одночасно лякали й захоплювали його. У своєму описі першої сцени проміскуїтету Райх писав, що його мати пройшла навшпиньки повз його кімнату, аби дістатися до приміщення, у якому жив її молодший коханець.

«Я чув, як вони цілувалися, шепотіли, — писав Райх, — і те жахливе скрипіння ліжка, на котрому лежала моя мати… І так продовжувалося щоночі. Я йшов за нею до його дверей і чекав там до ранку. Поступово я звик до цього! Мій страх поступився місцем еротичним відчуттям. Одного разу я навіть роздумував над тим, аби увірватися до них і вимагати, аби вона й зі мною зайнялася ділом (як же соромно!), погрожуючи, що інакше розкажу все батькові».

Леон Райх був ревнивим чоловіком, який уже було підозрював свою дружину в зраді із його братом (Леон та Альберт Райх були схожі, як дві краплі води, й лише вуса, які в Леона закручувались угору, а в Альберта провисали донизу, допомагали розрізняти їх). Він також був упевнений, що та водилася і з черговим репетитором, бо одного разу застав їх за приватною розмовою. «Що ти робила з ним наодинці у коридорі, ти, повіє?! — кричав той у Райхових спогадах. — Зізнавайся, чого той від переляку аж відстрибнув на кілька кроків від тебе, коли я увійшов?! Якого милого він аж відскочив, я запитую?» — він потяг її угору сходами, де його діти могли чітко чути, як той кричав несамовитим голосом: «Або ти мені усе розкажеш, або я вб’ю тебе — все до найменших подробиць про усі афери, що ти крутила до цього часу».

Невдовзі Леон Райх вийшов із кімнати. Краплі поту стікали по його чолу, і він погрожував вибити підтвердження своїх підозр із тремтячого від страху дванадцятирічного Райха, який швидко зізнався, що був свідком нещодавньої інтрижки. Батько повів його із собою для очної ставки з матір’ю.

Ховаючись від люті свого чоловіка, Сецілія Райх зачинилася у своїй спальні; крізь двері до вух долинало «глибоке зітхання»: вона сиділа в темряві, а з її рота йшла піна, і її корчило від випитої банки промислового очищувального засобу. Чоловік насилу напоїв її засобом для викликання блювоти та врятував її лиш для того, аби піддати її, за версією Райха, майже року словесного приниження та нещадних побоїв. Леон Райх звинуватив її в тому, що та переспала практично з кожним чоловіком, якого вони знали; він навіть почав сумніватися, що блондин Роберт був його сином (пізніше Райх також фантазуватиме, що і він є бастардом — результатом інтрижки його матері з українським селянином).

Аби втекти від потоку знущань чоловіка, Сецілія декілька днів шукала прихистку в готелі. Згодом вона знову спробує вбити себе, випивши отруту, але нічого, окрім опіку ротової порожнини, знищеної слизової оболонки шлунку й декількох тижнів прикутою до ліжка, не отримає. «Загнана до смерті, як звір, на якого полюють», — як казав Райх, вона спробувала убити себе й утретє, і ця спроба увінчалася успіхом: у неї стався крововилив у мозок. Померла через два дні після інсульту в колі своєї сім’ї. Райх написав, що ніколи не бачив її такою красивою, як в останні хвилини її життя. Йому було тринадцять.